Стетакант

Не динозавр, а риба

Stethacanthus

Колючка на грудях, з давньогрецької. Так його назвав Ньюберрі у 1889 році: він думав, що такі колючки росли на грудях риби, а вони були на спині.

Таким він був
Стетакант з пласкою щіткою на спині, реконструкція художника
А де скелет?

Скелет стетаканта був із хряща, а не з кісток. Хрящ рідко стає скам'янілістю, тому частіше знаходять зуби й колючки. Але в Монтані збереглися навіть щелепи й хрящі плавців, їх видно нижче. 6,7,5Чому?

Стетакант був давньою рибою, родичем акул, і на спині мав дивну пласку штуку, схожу на маленьку дошку для прасування.

Що їв

М'ясо

Як здобував їжу

Мабуть, ловив інших тварин зубами з кількома гострими вістрями. Як саме він полював, невідомо. 6,7

Мабуть

Як швидко плавав

Вчені не знають 6

Як швидко він плавав, вчені не рахували. За формою плавців один учений припустив, що він спритно повертав, але це не перевіряли.

Який завбільшки

До 3,5 м завдовжки. Це 3 дитини, якщо покласти їх у ряд. 4,5

Тут різні види разом. Менший вид мав близько 1,5 метра, а 3-3,5 метра вчені оцінили лише для найбільшої знайденої риби більшого виду. Скільки він важив, невідомо.

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Стетакант був рибою, а не динозавром. Скелет у нього був із хряща, а не з кісток. 6,5
  • Він був родичем акул. Але вчені досі сперечаються, чи він ближчий до акул, чи до химер, інших риб із хрящовим скелетом. 5,8,9
  • У самця на спині була пласка штука з колючками, схожа на маленьку дошку для прасування. 6,10
  • Зверху на ній росли дрібні колючки, схожі на зубки. Така сама латка колючок була в нього на голові. 6,11
  • Для чого була ця дивна штука, ніхто точно не знає. Може, щоб красуватися, а може, щоб лякати. 11,7,10Навіщо?
  • Один учений припустив, що колючки на голові й на спині разом були схожі на роззявлену пащу великої риби. Але це лише здогадка. 11
  • Спершу вчені думали, що такі колючки росли на боках риби. Цілі скам'янілості показали, що вони були на спині. 6
  • Одна молода риба була завдовжки майже метр, а колючка на її спині ще не доросла. 7
  • Один його зуб мав п'ять вістрів, і середнє було найвищим. 6
  • В одній скам'янілості сім його зубів стоять рядком, як у черзі. Одні вже були дорослі, а інші ще росли їм на заміну. 7
  • У животі однієї скам'янілої риби знайшли її обід, тваринку-конодонта. Так ми знаємо, що він їв інших тварин. 7
  • У його бічних плавців були довгі кінчики з кількох частинок, і вони тягнулися позаду. 6,7
  • У Монтані знайшли не лише його зуби, а й щелепи, хрящі плавців і шматочки хребта. 6,7
  • На одній скам'янілості збереглися навіть сліди темного барвника, який був у його шкірі та очах. 7

Чому?

Кого їв

  • КонодонтиТочно знаємо

    У животі однієї скам'янілої риби знайшли цілого конодонта, розірваного на шматочки. 7

Коли жив

Девонський період, 382,3-264,3 млн років тому 1,2,3

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
382,3264,3

Де знайшли скам'янілості

Земля сьогодні

Тут знайшли скам'янілості

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Округ Фергус, Монтана, США
  • Поблизу Алтона, Іллінойс, США
  • Клівленд, Огайо, США
  • Поблизу Перу, Небраска, США
  • Бердіхаус, Единбург, Шотландія
  • Півострів Канін, Ненецький автономний округ, Росія

Хто ще жив на цьому материку в той самий час

Північна Америка

Європа

Родичі

Найближчі родичі

Найближча жива рідня стетаканта це, мабуть, химери, але вчені ще не певні: може, акули й скати йому такі самі близькі або навіть ближчі. Серед вимерлих риб у нього був близький родич акмоністіон. 9,19,20,13

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив не більше ніж за 80 мільйонів років до стетаканта. Разом вони: Хрящові риби. У всіх, хто далі на цій гілці, є: скелет усередині тіла здебільшого з хряща, твердого, але гнучкого.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок з динозаврами жив за 55-80 мільйонів років до стетаканта.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 60-100 мільйонів років до стетаканта. Разом вони: Тварини з щелепами. У всіх, хто далі на цій гілці, є: щелепи, які відкриваються й закриваються.

    З ними:

  2. Двобічні тварини

    Спільний предок жив за 150-380 мільйонів років до стетаканта. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  3. Тварини

    Спільний предок жив за 180-520 мільйонів років до стетаканта.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Фалкатус

    Інша хрящова риба з тих самих скель у Монтані. У дорослих самців була довга колючка, що стирчала вперед. 7

  • Орестіакант

    Ще один родич стетаканта з Монтани. Колючка на спині в нього була іншої форми. 7

Знамениті знахідки

Скам'яніла пласка колючка стетаканта на камені, поруч лінійка
Пласка колючка зі спини стетаканта з Монтани. Через такі колючки вчені довго не могли зрозуміти, як виглядала ця риба.
Кам'яні плити зі скам'янілостями стетаканта в музейній шухляді
Шухляда в університеті в Монтані. На цих плитах хрящі, на яких трималися плавці більшого стетаканта.
Маленький скам'янілий зуб на темному камені, внизу лінійка
Старий зуб із Шотландії, що лежить у музеї у Швейцарії. Колись його вважали загубленим. Вчені думають, що це зуб стетаканта, але не знають, якого виду.

Для дорослих

Акула чи ні. Стетакант належить до симоріїформних хрящових риб, і місце цієї групи дискусійне. Grogan et al. (2012) ставлять стетаканта серед ранніх пластинозябрових, тобто на акулову гілку. Pradel et al. (2011) виносять симоріїформ за межі кроногрупи, що об'єднує сучасних акул і химер. Coates et al. (2017) за внутрішньою будовою черепа Dwykaselachus ставлять симоріїформ на стовбур химер (Holocephali); це висновок щодо групи, а не скан самого стетаканта. Тому на картці він "родич акул", а не акула в сучасному сенсі. Lund уживає родину Stethacanthidae, PBDB відносить рід до Symmoriidae, а Maisey (2009) сумнівається в родинах, побудованих на наявності чи відсутності щітки.

Розміри. За зведеннями Horner & Hanson (2020) і Grogan et al. (2012), S. altonensis реконструюють близько 1,5 м; S. productus дозрівав при 1,5-2 м, а найбільшу особину оцінили в 3-3,5 м. Lund (1985) оцінив тварину приблизно в 2 м за окремим хрящем верхньої щелепи завдовжки 24,5 см (CM 37669, S. cf. productus). На картці 1,5-3,5 м: це зведення по різних видах, а не неперервний діапазон. Надійної оцінки маси немає.

Щітка на спині. Спинну структуру (spine-brush complex) відомо в асоційованому скелеті самця S. altonensis MV 2830 з колекції Університету Монтани (Lund 1974): збереглися голова, щелепи й опори плавців, хвостова частина неповна. Lund (1985) вважав перший спинний плавець, колючку й збільшені зубчики статевими ознаками дорослих самців і виправив попередні визначення окремих скам'янілостей як самок. Maisey (2009) застерігає, що зв'язок зі статтю доведений для фалькатид, а для стетакантид і симоріїд задокументований погано. Тому ми пишемо, що щітку знайшли в самця, а не що самки її точно не мали.

Навіщо щітка. Lund (1985) за знахідками з Монтани дійшов висновку, що щітка, найімовірніше, була лише в дорослих самців, але її призначення не пояснював. Coates et al. (1998) серед можливих ужитків називають плавання, захист і залицяння. Zangerl (1984) обговорює демонстрацію й навіть травматичне залицяння, але вважає, що для них така складна будова не потрібна; він також припустив, що латки зубчиків на голові й на щітці разом нагадували розкриту пащу набагато більшої риби і слугували загрозливою позою. Zangerl тлумачив внутрішні структури як можливу надувну тканину, а Coates et al. (1998) у шотландському матеріалі, який тоді звали Stethacanthus (згодом названий Akmonistion, Coates & Sequeira 2001), визначили щітку як особливий хрящ зі сферичною мінералізацією. Жодну з цих функцій не спостерігали в скам'янілостях. Ідею, що стетакант чіплявся щіткою до інших тварин, ми не знайшли в рецензованих джерелах і не наводимо.

Коли жив. 382,31-264,28 млн років тому: це межі інтервалів, до яких PBDB відносить породи зі знахідками, а не дати появи й вимирання. Найдавніші записи з клівлендських сланців PBDB датує широко, пізнім девоном (382,31-358,86 млн років). Серед кам'яновугільних знахідок є зубний вид S. concavus з гжельського ярусу Небраски (Ginter 2018). Пермську межу дають зуби S. cf. altonensis із середньої пермі півострова Канін (Ivanov & Lebedev 2014; вордський ярус за PBDB, 266,9-264,28 млн років); позначка cf. означає, що визначення непевне, тож твердити, що рід точно дожив до пермі, не можна. Записи під старою назвою Stethacanthus meccaensis тут не враховано, бо Ginter відносить цей вид до Stethacanthulus.

Обід. Lund (1985) повідомляє про цілого, але розірваного конодонта в травному тракті CM 23654 (Музей природознавства Карнегі, Піттсбург). Цю незрілу особину спершу описали як самку S. altonensis, потім переінтерпретували як схожу на S. productus. Знахідка доводить, що ця риба з'їла конодонта, але видова належність непевна. Полював він із засідки, наздоганяв чи підбирав мертвих, із зубів не зрозуміти.

Скелет і картинки. Внутрішній скелет був хрящовий і лише частково мінералізований, тому асоційовані скелети рідкісні, а багато знахідок є окремими зубами, шкірними зубчиками чи колючками; вапняк Бер-Галч у Монтані зберіг черепи, щелепи й опори плавців разом. Малюнок Дмитра Богданова показує S. productus; кольори й рибу в пащі вигадав художник. Силует на картці належить родичу стетаканта Akmonistion zangerli з PhyloPic, бо силуету самого стетаканта немає. Колючку в галереї (MV 2930) визначив автор фото. Зуб FOS.172 з Бердіхауса є голотипом Cladodus hibberti; PBDB вважає цю видову назву сумнівною й відносить зуб до стетаканта лише на рівні роду.

Родичі. Думку про химер як найближчу живу групу виведено з інших симоріїформ, а не з самого стетаканта: Coates et al. (2017) і Klug et al. (2023) ставлять симоріїформ на стовбур химер, Bronson et al. (2024) і Klug et al. (2026) отримують різне залежно від методу, а Pradel et al. (2011) виносять їх за межі групи сучасних хрящових риб, і тоді акули, скати й химери однаково близькі. Сестринського роду не встановлено: Coates & Sequeira (2001) тримають Akmonistion окремим родом тієї самої родини, а Ginter et al. (2010) включають його до Stethacanthus; Bronson et al. (2024) і Klug et al. (2026) беруть в аналіз Akmonistion, але не самого стетаканта.

Звідки ми це знаємо

  1. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Stethacanthus occurrences, geographic coordinates and stratigraphic intervals
  2. Ginter (2018). Symmoriiform sharks from the Pennsylvanian of Nebraska
  3. Ivanov & Lebedev (2014). Permian chondrichthyans of the Kanin Peninsula, Russia
  4. Horner & Hanson (2020). Vertebrate Paleontology of Montana. Geology of Montana, volume 2, MBMG Special Publication 122
  5. Grogan et al. (2012). The Origin and Relationships of Early Chondrichthyans. In Biology of Sharks and Their Relatives, second edition
  6. Lund (1974). Stethacanthus altonensis (Elasmobranchii) from the Bear Gulch Limestone of Montana
  7. Lund (1985). Stethacanthid elasmobranch remains from the Bear Gulch Limestone (Namurian E2b) of Montana
  8. Pradel et al. (2011). A New Paleozoic Symmoriiformes (Chondrichthyes) from the Late Carboniferous of Kansas (USA) and Cladistic Analysis of Early Chondrichthyans
  9. Coates et al. (2017). A symmoriiform chondrichthyan braincase and the origin of chimaeroid fishes
  10. Maisey (2009). The spine-brush complex in symmoriiform sharks (Chondrichthyes; Symmoriiformes), with comments on dorsal fin modularity
  11. Zangerl (1984). On the microscopic anatomy and possible function of the spine-brush complex of Stethacanthus (Elasmobranchii: Symmoriida)
  12. Coates et al. (1998). Spines and tissues of ancient sharks
  13. Coates & Sequeira (2001). A new stethacanthid chondrichthyan from the Lower Carboniferous of Bearsden, Scotland
  14. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Stethacanthus taxonomic record
  15. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Cladodus hibberti, doubtful species referred to Stethacanthus
  16. Natural History Museum of Neuchâtel. FOS.172: holotype of Cladodus hibberti, institutional fossil collection metadata published on Wikimedia Commons
  17. Liddell et al. (1940). A Greek-English Lexicon: stethos, στῆθος. Scaife ATLAS, Perseus, Tufts University
  18. Liddell et al. (1940). A Greek-English Lexicon: akantha, ἄκανθα. Scaife ATLAS, Perseus, Tufts University
  19. Klug et al. (2023). Broad snouted cladoselachian with sensory specialization at the base of modern chondrichthyans
  20. Klug et al. (2026). The oldest shark face—anatomy of the Devonian elasmobranch Phoebodus
  21. Ginter et al. (2010). Handbook of Paleoichthyology, volume 3D: Chondrichthyes. Paleozoic Elasmobranchii: Teeth
  22. Bronson et al. (2024). A new operculate symmoriiform chondrichthyan from the Late Mississippian Fayetteville Shale (Arkansas, United States)

Хто намалював і сфотографував

  • Стетакант з пласкою щіткою на спині, реконструкція художника: Dmitry Bogdanov, CC BY-SA 3.0
  • Силует акмоністіона, близького родича стетаканта: Mike Coates і Richard Dearden, CC BY 4.0 (переведено в PNG, віддзеркалено)
  • Скам'яніла пласка колючка стетаканта на камені, поруч лінійка: Montanoceratops, CC0 1.0
  • Кам'яні плити зі скам'янілостями стетаканта в музейній шухляді: Montanoceratops, CC0 1.0
  • Маленький скам'янілий зуб на темному камені, внизу лінійка: Natural History Museum of Neuchâtel, CC BY-SA 4.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.