Ендоцерас

Не динозавр, а молюск, родич кальмарів і восьминогів

Endoceras giganteum

Внутрішній ріг, з давньогрецької. Таку назву роду дав Голл у 1847 році.

Таким він був
Ендоцерас із довгою прямою мушлею і щупальцями, реконструкція художника
А де скелет?

Ендоцерас мав тверду мушлю, а кісток, як у нас, у нього не було. Від нього знаходять лише мушлі, а м'якого тіла вчені ще не знайшли. Мушлі видно нижче. 2,6,7

Ендоцерас був родичем кальмарів і жив у дуже довгій прямій мушлі, схожій на гострий ріжок.

Що їв

Точно невідомо

Як здобував їжу

Мабуть, ловив менших тварин біля дна. Але деякі вчені думають, що він проціджував з води крихітну їжу. 6,7

Мабуть

Як швидко плавав

Вчені не знають 8

Як швидко він плавав, невідомо. Вчені на моделях перевіряли, як подібні мушлі трималися у воді.

Який завбільшки

До 8,2 м завдовжки. Це 7 дітей, якщо покласти їх у ряд. 3,5,11

Цілої мушлі не знайшли, лише уламок завдовжки 3 метри. За ним різні вчені вирахували, що вся мушля без щупалець мала від 5,7 до понад 8 метрів. Вагу таких велетнів оцінювали дуже приблизно: одні вчені писали про тонну, інші про сотню кілограмів або більше.

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Ендоцерас був молюском. Кальмари, восьминоги й наутилуси з тієї самої групи молюсків, що й він. 2,9
  • Його мушля була довга й пряма, схожа на дуже довгий гострий ріжок. 6
  • Усередині мушлю ділили стінки, тож у ній були кімнатки, одна за одною. 5
  • Уздовж мушлі, з боку живота, тягнулася товста трубка. У ній були кам'яні ріжки, вкладені один в один. 6
  • У кімнатках мушлі були газ і рідина. За розрахунками вчених, це могло допомагати йому не тонути. 8
  • Мабуть, він рухався, виштовхуючи воду з лійки під головою. Це здогадка: на скам'янілостях видно лише виїмку в мушлі для такої лійки. 7
  • Його м'якого тіла ніхто не бачив. Щупальця, очі й дзьоб на малюнках художники домальовують, дивлячись на його родичів. 7
  • Один із найбільших відомих шматків його мушлі має 3 метри завдовжки, а обидва кінці в нього відламані. Він лежить у музеї Гарвардського університету в США. 5
  • За таким шматком вчені порахували, що ціла мушля мала близько 5,7 метра. Це як 5 дітей, що лягли одне за одним. 3
  • Колись розповідали про мушлю схожої тварини завдовжки 9 метрів. Якого вона була виду, невідомо. Ту знахідку розбили, тож перевірити розповідь уже не можна. 5
  • Що він їв, вчені сперечаються. Може, ловив тварин біля дна, а може, проціджував з води крихітну їжу. 6,7

Кого їв

  • ТрилобітиМабуть

    Так думають деякі вчені. Але решток їжі в животі ендоцераса ніхто не знаходив, бо його м'яке тіло не збереглося. 7

Коли жив

Ордовицький період, 452,8-445,2 млн років тому 3,4

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
452,8-445,2

Де знайшли скам'янілості

Земля сьогодні

Тут знайшли скам'янілості

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Нью-Йорк, США
  • Іллінойс, США

Родичі

Найближчі родичі

Близьким родичем ендоцераса був камероцерас з тієї самої родини. А з тих, хто живе зараз, його рідня це кальмари, восьминоги, каракатиці й наутилуси, і котрі з них ближчі, вчені ще сперечаються. 2,12,14

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 80-260 мільйонів років до ендоцераса. Разом вони: Молюски й членистоногі.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок з динозаврами жив за 80-310 мільйонів років до ендоцераса. Разом вони: Двобічні тварини. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 110-450 мільйонів років до ендоцераса. Разом вони: Тварини.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Ізотел

    Його знайшли в тих самих скелях в Онтаріо, що й ендоцерасів. Якого виду були ті ендоцераси, невідомо. 10

  • Цераурус

    Його теж знайшли в тих скелях в Онтаріо, поруч з ендоцерасами невідомого виду. 10

  • Рафінесквіна

    Ще одна тварина з тих самих скель в Онтаріо, де лежали ендоцераси невідомого виду. 10

Знамениті знахідки

Довга скам'яніла мушля ендоцераса на сірому тлі
Справжня мушля ендоцераса в музеї у Франкфурті, Німеччина. Вона неповна, і якого вона виду, невідомо.
Дві довгі скам'янілі мушлі ендоцераса на синьому тлі з намальованими головоногими
Дві мушлі ендоцераса в музеї в Мілані, Італія. Намальовані поруч щупальця показують, якими їх уявляють живими.
Скам'яніла мушля з рядами округлих перегородок
Мушля іншого виду ендоцераса в музеї в Тюбінгені, Німеччина. Тут добре видно стінки, що ділили мушлю на кімнатки.

Для дорослих

Розміри. Teichert & Kummel (1960) описали уламок мушлі з Музею порівняльної зоології Гарвардського університету: 3 м, без обох кінців. Додавши до нього припущену житлову камеру, вони отримали 8,15 м. Klug et al. (2015) продовжили конус за вимірами мушлі й прийняли, що житлова камера займала близько 30% довжини; вийшло 5,733 м. Картка показує обидві реконструкції, 5,7-8,15 м; це довжина мушлі без рук. Klug et al. (2025) у вступі пишуть 5,73 м, а в таблиці 1 4,73 м, і самі сумніваються в припущенні про житлову камеру; розбіжність не пояснено. Число близько 9 м (30 футів) походить із переказу Флауера, наведеного в Teichert & Kummel (1960), про мушлю якогось ендоцерида з каменоломні біля Вотертауна, Нью-Йорк: її виміряли, а потім розбили. Рід і вид не визначено, оглянути її неможливо, тож до E. giganteum її не зараховуємо. Виміряного екземпляра на 11 м ми не знайшли.

Маса. Надійної окремої оцінки маси E. giganteum ми не знайшли. Teichert & Kummel (1960) дуже приблизно оцінювали масу великих ендоцерид разом із мушлею порядку тонни. Klug et al. (2025) наводять близько 100 кг або більше для найбільших прямих головоногих загалом. Це оцінки для групи, а не виміряна маса цього виду.

Ендоцерас чи камероцерас. Обирали між Endoceras giganteum і Cameroceras trentonense. Для ендоцераса є виміряна музейна мушля і розрахунок її довжини. Klug et al. (2025) ставлять під сумнів таксономію камероцераса, а Frey (1995), якого цитує Atlas of Ordovician Life, відрізняє кільчастий ендоцерас від гладкого камероцераса й пояснює, що плутанина виникла через порівняння різних частин мушлі. Тож камероцерас не має кращого підтвердження велетенських розмірів.

Як тримався у воді. Teichert & Kummel (1960) вважали ендоцерид донними тваринами, Westermann (1998) донними хижаками (за оглядом Peterman et al. 2019). Гідростатичні моделі Peterman et al. (2019) показали, що нейтральна плавучість можлива, але стійке положення мушлі вертикальне. Відкладення в сифоні (ендокони) працювали як баласт і зменшували цю стійкість, проте не робили мушлю горизонтальною; активний реактивний рух міг змінювати положення. Швидкості ці моделі не дають.

Їжа. Atlas of Ordovician Life описує ендоцерид як хижаків біля дна. Mironenko (2020) пропонує інше: за пропорціями мушлі й тим, що щелеп ендоцерид не знайдено, вони могли цідити з води планктон. Обидва варіанти є висновками для групи; жодної решти їжі саме E. giganteum не відомо. Трилобітів як здобич згадують у традиційному тлумаченні, яке розбирає Mironenko.

М'яке тіло. За оглядом Mironenko (2020), м'яких тканин і щелеп ендоцерид не знайдено. Виїмка на краю мушлі свідчить про лійку, тож реактивний рух імовірний, але не доведений. Кількість рук, очі й дзьоб на малюнках узяті з інших головоногих. Малюнок на картці (Entelognathus) показує рід Endoceras, а не саме E. giganteum.

Коли й де жив. Klug et al. (2015) відносять велетенську знахідку з Нью-Йорка до катійського ярусу пізнього ордовику; 452,8-445,2 млн років на картці є межами цього ярусу, а не першою й останньою появою виду. Atlas of Ordovician Life дає для роду середній і пізній ордовик. Klug et al. (2025) показують ще одну велику мушлю E. giganteum, UMMNH 2019.0385 з формації Платтвілл в Іллінойсі (Музей природознавства Мічиганського університету). Записи PBDB на рівні роду (Нью-Йорк, Онтаріо, Естонія, Китай) не доводять, що там жив саме цей вид. Сусіди з Онтаріо взяті з однієї колекції PBDB (формація Верулам), де вид ендоцераса не визначено.

Назва. Рід Endoceras описав Голл у 1847 році (PBDB, Miller 1877). Хто і коли назвав вид E. giganteum, ми не перевірили.

Картинки. Жодної вільної фотографії саме E. giganteum ми не знайшли. У галереї мушлі роду Endoceras без визначеного виду (Франкфурт, Мілан) і мушля E. commune, іншого виду (Тюбінген).

Родичі. Endoceras і Cameroceras PBDB і Атлас ордовицького життя відносять до однієї родини Endoceratidae, але як сестринські роди їх у цих працях не перевіряли: Pohle et al. (2022) у баєсовому аналізі 173 видів взяли Cameroceras, але не Endoceras, і отримали сестринським до ряду Endocerida ряд Bisonocerida. Evans & King (2012) натомість вважали, що ці ряди виникли незалежно. Серед живих головоногих огляд Klug et al. (2026) схиляється до походження наутилусів від мультицератоїдів, але не виключає й ортоцератоїдного, тож чи ближчі ендоцерасу наутилуси, ніж кальмари й восьминоги, залежить від цієї суперечки.

Звідки ми це знаємо

  1. Miller (1877). The American Palaeozoic fossils: a catalogue of the genera and species
  2. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Endoceras taxonomic record 12734
  3. Klug et al. (2015). Normal giants? Temporal and latitudinal shifts of Palaeozoic marine invertebrate gigantism and global change
  4. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Katian interval boundaries
  5. Teichert & Kummel (1960). Size of endoceroid cephalopods
  6. Atlas of Ordovician Life. Endoceras, Atlas of Ordovician Life
  7. Mironenko (2020). Endocerids: suspension feeding nautiloids?
  8. Peterman et al. (2019). The hydrostatics of Paleozoic ectocochleate cephalopods (Nautiloidea and Endoceratoidea) with implications for modes of life and early colonization of the pelagic zone
  9. Natural History Museum, London. Giant and colossal squid: Revealing the secrets of the largest invertebrates
  10. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Verulam Formation, Gamebridge, Ontario, collection 336
  11. Klug et al. (2025). Cephalopod body size and macroecology through deep time
  12. Atlas of Ordovician Life. Cameroceras, Atlas of Ordovician Life
  13. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Endoceras occurrence records with modern coordinates and stratigraphy
  14. Klug et al. (2026). Cephalopod paleobiology and evolution: new insights, rising problems, and perspectives
  15. Pohle et al. (2022). Early cephalopod evolution clarified through Bayesian phylogenetic inference
  16. Evans & King (2012). Resolving polyphyly within the Endocerida: The Bisonocerida nov., a new order of early palaeozoic nautiloids

Хто намалював і сфотографував

  • Ендоцерас із довгою прямою мушлею і щупальцями, реконструкція художника: Entelognathus, CC BY-SA 4.0
  • Силует ендоцераса: Tyler Greenfield, CC BY 3.0 (переведено в PNG, повернуто горизонтально)
  • Довга скам'яніла мушля ендоцераса на сірому тлі: Ghedoghedo, CC BY-SA 3.0
  • Дві довгі скам'янілі мушлі ендоцераса на синьому тлі з намальованими головоногими: Ghedoghedo, CC BY-SA 3.0
  • Скам'яніла мушля з рядами округлих перегородок: Ghedoghedo, CC BY-SA 3.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.