Евриптерус

Не динозавр, а морський скорпіон

Eurypterus remipes

Широке крило, з давньогрецької: так названо його широкі ноги-весла. А друге слово, remipes, латиною означає "веслоногий". Назву дав учений Декей у 1825 році.

Таким він був
Евриптерус згори, з широкими ногами-веслами, реконструкція художника
Його скелет у музеї
Скам'янілий евриптерус на сірому камені, видно весла й гострий хвіст

Скам'янілий панцир, а не скелет із кісток, видно знизу. Музей Філда, Чикаго, США, зразок FMNH P 647.

Евриптерус був родичем павуків і скорпіонів, жив у морі й плавав за допомогою двох широких ніг, схожих на весла.

Що їв

М'ясо

Як здобував їжу

Мабуть, ловив або підбирав маленьких тваринок на морському дні. Тримав їх ногами з шипами й крихітними клешнями. 6,7

Мабуть

Як швидко плавав

Вчені не знають 7,8,9

Як швидко плавав саме цей евриптерус, надійно не відомо. Вчені досі сперечаються навіть про те, як евриптеруси працювали своїми веслами.

Який завбільшки

До 20 см завдовжки. Це коротше за дитину. 3,4,5,22

Це два музейні зразки, близько 12,5 і 20 сантиметрів. Інші евриптеруси бували меншими чи більшими. Скільки він важив, невідомо.

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Евриптерус не динозавр, а родич павуків, скорпіонів і мечохвостів. На це вказують його крихітні передні клешні. 5,10
  • Його називають морським скорпіоном, але це лише прізвисько. Справжнім скорпіоном він не був. А гострий хвіст ще не означає, що він жалив отрутою. 11,12
  • У нього було чотири ока: два великі, схожі на квасолини, і два крихітні між ними. 31
  • Одна пара ніг у нього була широка й пласка, як весла. Ними він плавав. 9
  • Мабуть, він умів не лише плавати, а й ходити по морському дну. 7
  • Біля рота в нього були основи ніг із зубчиками. Мабуть, рухаючи ними, він різав і розчавлював їжу. 31,32
  • Евриптерус був невеликий. Один великий евриптерус у музеї має близько 20 сантиметрів. Шість таких, покладених один за одним, завдовжки як дитина заввишки. 3,4,5
  • Щоб рости, евриптерус скидав свій старий твердий панцир. Панцир розходився по швах біля голови, і тварина вилазила вперед. 13
  • Багато скам'янілостей евриптерусів насправді скинуті старі панцири, а не самі тварини. 13,2
  • В одному кар'єрі знайшли камені, на яких разом лежать до двадцяти майже цілих евриптерусів. 4
  • Одну з перших знахідок учений спершу прийняв за скам'янілу рибу, сома. Пізніше інший учений побачив, що це зовсім не риба, і в 1825 році дав тварині назву. 4
  • Під водою він дихав зябрами. Чи міг він ненадовго вилазити на берег, вчені ще не знають. 2,14,15
  • Деякі інші морські скорпіони були велетнями. Одного з них, єкелоптеруса, вчені за величезною клешнею оцінили приблизно у 2,5 метра. Це довше, ніж 2 дитини, що лежать одне за одним. Але ця оцінка непевна. 16,17
  • Інший вид евриптеруса жив і там, де тепер Україна. Його скам'янілості знаходили на Поділлі. 18
  • Шматочки скам'янілого панцира цього родича з Поділля зберігаються в Національному науково-природничому музеї в Києві. Їх зібрав учений Борис Чернишов. 33

Кого їв

  • Маленькі м'які тваринки на дніМабуть

    Мабуть, ловив схожих на черв'ячків тваринок, що жили на дні. Їхні нірки знайшли в тих самих каменях. 6

  • Остракоди, крихітні рачки в черепашкахМабуть

    Мабуть, їв цих рачків, які жили поруч. Так думають, бо подібну їжу їдять сучасні мечохвости. 6

Коли жив

Силурійський період, 422,7-419,6 млн років тому 1,2

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
422,7-419,6

Де знайшли скам'янілості

Земля сьогодні

Тут знайшли скам'янілості

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Округ Геркаймер, Нью-Йорк, США
  • Форт-Ері, Онтаріо, Канада
  • Сааремаа, Естонія (інший вид евриптеруса)
  • Поділля, Україна (інший вид евриптеруса)

Родичі

Найближчі родичі

Найближчі родичі евриптеруса це інші види евриптерусів. Хто його найближча жива рідня, вчені ще сперечаються: може, павуки, скорпіони та інші павукоподібні, а може, мечохвости. 27,12,28,29

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 110-170 мільйонів років до евриптеруса. Разом вони: Членистоногі. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ноги, що згинаються в суглобах, і твердий скелет зовні, як панцир.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок жив за 110-190 мільйонів років до евриптеруса. Разом вони: Членистоногі та їхні давні родичі. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ноги чи руки-хапалки, що згинаються в суглобах.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 110-290 мільйонів років до евриптеруса. Разом вони: Молюски й членистоногі.

    З ними:

  2. Двобічні тварини

    Спільний предок з динозаврами жив за 110-340 мільйонів років до евриптеруса. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  3. Тварини

    Спільний предок жив за 140-480 мільйонів років до евриптеруса.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Акутірамус

    Інший морський скорпіон. Його знаходять у тих самих шарах каменю. 6

  • Доліхоптерус

    Ще один морський скорпіон із того самого кар'єру. 4

  • Остракоди

    Крихітні рачки в черепашках, жили там само. 6

  • Тетрамероцерас

    Родич кальмарів, що жив у черепашці. 6

  • Куксонія

    Одна з перших рослин на суходолі. Її рештки знайшли в тих самих шарах каменю в Канаді. 19

Знамениті знахідки

Цілий скам'янілий евриптерус згори на світлому камені
Евриптерус із музею в Мадриді, Іспанія. Видно голову з очима, два весла по боках і гострий хвіст.
Кругла кам'яна плита з кількома скам'янілими евриптерусами
Три евриптеруси на одному камені. За музейною табличкою, від найбільшого тут лишився скинутий панцир, а двоє інших, мабуть, загинули під час бурі.
Вигнутий скам'янілий евриптерус на жовтуватому камені
Цей евриптерус із музею Єльського університету в США лежить у камені вигнутим. Видно весла й маленькі ноги з шипами.

Для дорослих

Який вид. Картка про Eurypterus remipes з бертійської групи (Bertie Group) штату Нью-Йорк і провінції Онтаріо. Чи окремий від нього вид E. lacustris, сперечаються: Cuggy (1994) вважав їхні відмінності віковими, а Tetlie et al. (2007) за краєм тельсона й головним щитом розділяють їх на два послідовні види однієї лінії. Європейський E. tetragonophthalmus (у старих працях Baltoeurypterus; Tetlie 2006 повернув його до роду Eurypterus) знаходили в Естонії та на Поділлі в Україні (PBDB); це інший вид, і його знахідки не переносимо на E. remipes.

Розміри. Екземпляр PRI 70770 (Палеонтологічний дослідницький інститут, Ітака) має близько 12,5 см; MGM 1758X з Геологічного музею в Мадриді, якщо його випрямити, близько 20 см (Tetlie & Rábano 2007). Кембриджський опис називає 15-20 см. Це довжини окремих знахідок, а не межі виду. Надійної оцінки маси немає. Ruebenstahl et al. (2021) за фрагментом тельсона оцінили одну тварину понад 0,5 м, але це E. lacustris. Jaekelopterus rhenaniae Braddy et al. (2008) оцінили приблизно в 2,5 м, масштабуючи одну клешню за пропорціями родичів; Kaiser & Klok (2008) заперечили, що великі клешні не обов'язково означають велике тіло, а Braddy et al. (2008) у відповіді оцінку захищали. Довірчого інтервалу немає.

Коли жив. 422,7-419,62 млн років тому, пржидольський відділ силуру: це межі інтервалу, до якого PBDB відносить бертійські знахідки, а не дати появи й вимирання виду. Інші види роду жили раніше.

Плавання. Шоста пара кінцівок головного відділу мала широкі весла. Selden (1984) моделював гребні рухи, Plotnick (1985) обстоював підйомну силу, як у підводному польоті, а Vrazo & Ciurca (2018) за слідами весел на дні підтримали уточнену гребну модель. Усе це моделі й сліди евриптероїдів загалом, а не виміряне плавання E. remipes. Selden (1984) розрахував орієнтовну модельну швидкість для E. tetragonophthalmus, але з багатьма припущеннями, тож для E. remipes швидкості на картці немає. Selden (1984) вважає, що евриптерус міг і ходити по дну.

Дихання. Евриптериди дихали зябровими пластинками. Selden (1985) тлумачив частину структур як додатковий орган для дихання повітрям. Lamsdell et al. (2020) знайшли в кам'яновугільного Adelophthalmus pyrrhae опори зябер, сумісні з диханням повітрям. Це посилює думку про земноводний спосіб життя евриптерид, але не доводить виходів на суходіл саме для E. remipes.

Їжа. Andrews et al. (1974) припускали полювання на м'яких тварин дна й остракод-лепердитид (за аналогією з мечохвостами) і підбирання решток; Selden (1984) вважав евриптерид загалом хижими. Вмісту шлунка не знайдено, тож співвідношення полювання й падальництва невідоме. Прямих викопних доказів того, хто їв саме E. remipes або змагався з ним за їжу, джерела не наводять. Поряд жили інші хижі евриптериди й головоногі молюски (Vrazo & Braddy 2011), а Selden (1984) пише, що більші евриптериди полювали на менших, але саме сусідство такого зв'язку не доводить.

Линяння чи масова загибель. Andrews et al. (1974) пояснювали скупчення бертійських евриптерусів масовою загибеллю. Tetlie et al. (2008) за тим, як розпадаються панцири, показали, що багато знахідок є линними шкурками: панцир розходився по швах навколо головного щита, і тварина виходила вперед. Vrazo & Braddy (2011) підтримали ідею спільних місць линяння й розмноження у зміненому вигляді. Окрема ціла знахідка може бути і тим, і тим. Плити з кар'єру Ланга несуть до 20 майже цілих особин (Tetlie & Rábano 2007).

Самці й самки. Статевий придаток на черевному боці буває двох типів: довший тип A зазвичай вважають жіночим, коротший тип B чоловічим (Braddy & Dunlop 1997, на E. tetragonophthalmus; Vrazo & Braddy 2011).

Назва й історія. Мітчілл вважав одну з ранніх знахідок сомом; Декей у 1825 році розпізнав членистоногого й назвав Eurypterus remipes (Tetlie & Rábano 2007). Eurypterus означає "широке крило", remipes латиною "веслоногий". З 1984 року це офіційна скам'янілість штату Нью-Йорк (New York State Assembly).

Картинки. Малюнок Obsidian Soul зроблено переважно за E. tetragonophthalmus, кольори вигадані. Силует Gareth Monger з PhyloPic показує E. remipes згори; ми повернули його головою праворуч. У музеї Філда скам'янілість FMNH P 647 видно з черевного боку. Це не скелет із кісток: у членистоногих твердий панцир зовні, і саме він скам'янів.

Родичі. Lamsdell (2025) у Codex Eurypterida залишає в родині Eurypteridae лише рід Eurypterus і ставить сестринською до нього групу Diploperculata, до якої належать Mixopterus, Pterygotus і Adelophthalmus; Erieopterus, який Tetlie & Cuggy (2007) відносили до тієї самої родини, він переносить до Dolichopteroidea. Найближчий до E. remipes вид у Lamsdell (2025) не визначено серед E. henningsmoeni та E. tetragonophthalmus, а Tetlie (2006) ставив поруч E. lacustris. Найближча жива група дискусійна: Tetlie (2006) виходить із традиційної спорідненості ракоскорпіонів із павукоподібними, а Ballesteros et al. (2022) об'єднують їх із мечохвостами в Merostomata; Van Roy et al. (2025) подають обидві схеми.

Поділля. Dernov (2026) описав у Національному науково-природничому музеї НАН України (Київ) невелику колекцію силурійських евриптерид з Поділля (NMNHU-G 1335), зібрану Б. І. Чернишовим, і розглянув статус Eurypterus podolicus Chernyshev, 1947. Зразки на рис. 3 визначено як E. tetragonophthalmus; у колекції є також рештки, визначені лише як Pterygotidae indet. та Eurypterida indet. Це не знахідки E. remipes. Чи вони виставлені для відвідувачів, стаття не каже.

Звідки ми це знаємо

  1. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Eurypterus remipes occurrence records
  2. Vrazo & Braddy (2011). Testing the 'mass-moult-mate' hypothesis of eurypterid palaeoecology
  3. Hendricks, Digital Atlas of Ancient Life. Virtual Collection: Eurypterida (sea scorpions)
  4. Tetlie & Rábano (2007). Specimens of Eurypterus (Chelicerata, Eurypterida) in the collections of Museo Geominero (Geological Survey of Spain), Madrid
  5. Akam, Animal Bytes, Cambridge. Eurypterus remipes, a Sea Scorpion
  6. Andrews et al. (1974). Growth and variation in Eurypterus remipes DeKay
  7. Selden (1984). Autecology of Silurian eurypterids
  8. Plotnick (1985). Lift based mechanisms for swimming in eurypterids and portunid crabs
  9. Vrazo & Ciurca (2018). New trace fossil evidence for eurypterid swimming behaviour
  10. Lamsdell & Selden (2013). Babes in the wood: a unique window into sea scorpion ontogeny
  11. National Park Service. Fossils of the 2013 National Fossil Day Artwork
  12. Tetlie (2006). Two new Silurian species of Eurypterus (Chelicerata: Eurypterida) from Norway and Canada and the phylogeny of the genus
  13. Tetlie et al. (2008). Ecdysis in sea scorpions (Chelicerata: Eurypterida)
  14. Selden (1985). Eurypterid respiration
  15. Lamsdell et al. (2020). Air Breathing in an Exceptionally Preserved 340-Million-Year-Old Sea Scorpion
  16. Braddy et al. (2008). Giant claw reveals the largest ever arthropod
  17. Kaiser & Klok (2008). Do giant claws mean giant bodies? An alternative view on exaggerated scaling relationships
  18. Paleobiology Database contributors. Paleobiology Database: Eurypterus tetragonophthalmus occurrence records
  19. Rudkin (2010). Eurypterids and More: The Eramosa and Bertie Lagerstätten (Silurian), Southern Ontario
  20. Cuggy (1994). Ontogenetic variation in Silurian eurypterids from Ontario and New York State
  21. Tetlie et al. (2007). Eurypterus remipes and E. lacustris (Chelicerata: Eurypterida) from the Silurian of North America
  22. Ruebenstahl et al. (2021). A Giant Eurypterus from the Silurian (Pridoli) Bertie Group of North America
  23. Braddy et al. (2008). Reply: giant claws and big bodies
  24. Braddy & Dunlop (1997). The functional morphology of mating in the Silurian eurypterid, Baltoeurypterus tetragonophthalmus (Fischer, 1839)
  25. Wang, National Museum of Natural Science, Taiwan. Eurypterus remipes is the state fossil of New York
  26. New York State Assembly. New York State symbols: State fossil
  27. Lamsdell (2025). Codex Eurypterida: A Revised Taxonomy Based on Concordant Parsimony and Bayesian Phylogenetic Analyses
  28. Ballesteros et al. (2022). Comprehensive Species Sampling and Sophisticated Algorithmic Approaches Refute the Monophyly of Arachnida
  29. Van Roy et al. (2025). Early Ordovician sea scorpions from Morocco suggest Cambrian origins and main diversification of Eurypterida
  30. Tetlie & Cuggy (2007). Phylogeny of the basal swimming eurypterids (Chelicerata; Eurypterida; Eurypterina)
  31. Clarke & Ruedemann (1912). The Eurypterida of New York (New York State Museum Memoir 14)
  32. Braddy (2023). Pterygotid eurypterid palaeoecology: praedichnia and palaeocommunities
  33. Dernov (2026). The taxonomic status of Eurypterus podolicus Chernyshev, 1947 (Arthropoda: Eurypterida), from the Silurian of Podillia, Ukraine

Хто намалював і сфотографував

  • Евриптерус згори, з широкими ногами-веслами, реконструкція художника: Obsidian Soul, CC BY 4.0
  • Скам'янілий евриптерус на сірому камені, видно весла й гострий хвіст: James St. John, CC BY 2.0
  • Силует евриптеруса згори: Gareth Monger, CC BY 3.0 (переведено в PNG, повернуто головою праворуч)
  • Цілий скам'янілий евриптерус згори на світлому камені: Luis Fernández García, CC BY-SA 4.0
  • Кругла кам'яна плита з кількома скам'янілими евриптерусами: CryolophosaurusEllioti, CC BY 4.0 (обрізано)
  • Вигнутий скам'янілий евриптерус на жовтуватому камені: Susan H. Butts, CC0 1.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.