Гасторніс

Для дорослих

Гасторніс чи діатрима. Mlíkovský у 2002 році об'єднав північноамериканську діатриму з європейським гасторнісом. Mayr et al. (2024) за будовою плечового пояса й стопи знову вважають Diatryma окремим родом (D. gigantea у Північній Америці, D. geiselensis у Німеччині). Картка описує всю групу; факти про конкретний вид позначено. Китайського Zhongyuanus Buffetaut (2013) переносив до Gastornis, а Mayr et al. (2024) залишають окремо, бо одного уламка кістки ноги замало.

Хижак чи рослиноїдний. Witmer & Rose (1991) за біомеханікою черепа вважали діатриму хижаком або падальником, хоч і допускали, що вона розколювала горіхи. Angst et al. (2014) за ізотопами вуглецю в кістках і реконструкцією щелепних м'язів доводять рослиноїдність; про це ж повідомлення Товариства Макса Планка 2013 року щодо ізотопів кальцію, сліди без хижих кігтів (Mustoe et al. 2012) і гастроліт (Mayr et al. 2024). Рослиноїдність найкраще обґрунтована, але конкретні рослини невідомі; сам камінь у шлунку дієти не доводить.

Родичі. Worthy et al. (2017) об'єднують гасторнісових з австралійськими дроморнісовими в Gastornithiformes у складі курячих і гусеподібних (Galloanserae). McInerney et al. (2024) відкидають це об'єднання й ставлять гасторнісових ближче до курячих, а Musser & Clarke (2024) знаходять гасторніса поруч із пелагорнісовими біля гусеподібних. Те, що він родич курей і качок, загальноприйнято; точне місце ні.

Розміри. Довжину й висоту в стегні в перевірених джерелах не встановлено. AMNH оцінює висоту D. gigantea приблизно у 2 м. Маса залежить від виду й методу: Crouch & Clarke (2019) дають 52,3 кг для G. parisiensis і 137 кг для D. gigantea, Angst et al. (2014) згадують до 175 кг для гасторніса загалом, музей Тулузи понад 200 кг для північноамериканського виду. Картка показує висоту D. gigantea за AMNH, близько 2 м, а примітка до розміру й масу цього виду, понад 150 кг; 52,3 кг належить меншому G. parisiensis, а 175 кг Angst et al. (2014) наводять для гасторніса загалом без методу.

Яйця й сліди. Angst et al. (2015) реконструювали з уламків шкаралупи Ornitholithus з півдня Франції яйця завдовжки до 17,8 см і за розміром та віком вважають їх, імовірно, яйцями гасторнісових; ізотопи шкаралупи узгоджуються з рослинним харчуванням. Іхновид Rivavipes giganteus з формації Чакнат у штаті Вашингтон, голотип WWU-TR-066, описали Mustoe et al. (2012); Mustoe (2025) додав дані про крок і тлумачить менші сліди як сліди пташеняти. Хто саме залишив сліди, точно невідомо, і максимальної швидкості вони не дають.

Знахідки. AMNH 6169 (спершу Diatryma steini) з Вайомінгу, майже повний скелет, описаний Matthew & Granger (1917), став класичним зразком; музейні скелети часто є відновленими копіями. Нижня щелепа G. parisiensis MHNT.PAL.2012.1.1 з Мон-де-Берю (Тулуза) не виставлена. Череп D. geiselensis GMH XVIII-1178-1958 з Гайзельталю довго лежав у колекції як рештки крокодила. Кісточка пальця CMN 32412 з острова Елсмір має вік приблизно 52-53 млн років. Вік групи: від приблизно 61 млн років (невеликий безіменний гасторнісовий з Марета, Бельгія) до приблизно 43,5 млн років (Гайзельталь).

Звідки ми це знаємо

1. Mayr & Smith (2019). New Paleocene bird fossils from the North Sea Basin in Belgium and France
2. Mayr et al. (2024). Resurrecting the taxon Diatryma: A review of the giant flightless Eocene Gastornithiformes (Aves), with a report of the first skull of Diatryma geiselensis
3. Paleobiology Database contributors. Gastornis and Diatryma occurrences, including collection coordinates and stratigraphy
4. American Museum of Natural History. Diatryma gigantea: OLogy card 002
5. Crouch & Clarke (2019). Body size evolution in palaeognath birds is consistent with Neogene cooling-linked gigantism
6. Angst et al. (2014). Isotopic and anatomical evidence of an herbivorous diet in the Early Tertiary giant bird Gastornis. Implications for the structure of Paleocene terrestrial ecosystems
7. Muséum de Toulouse. Découverte et reconstitution de l'oiseau géant disparu Gastornis laurenti
8. Max Planck Society. Terror bird was frightening but harmless
9. Mustoe et al. (2012). Giant Eocene bird footprints from northwest Washington, USA
10. Natural History Museum, London. Why are birds the only surviving dinosaurs?
11. Natural History Museum, London. What killed the dinosaurs?
12. Mustoe (2025). Giant Bird Tracks (Family Gastornithidae) from the Paleogene Chuckanut Formation, Northwest Washington, USA, with a Review of Gastornis Distribution
13. Stidham & Eberle (2016). The palaeobiology of high latitude birds from the early Eocene greenhouse of Ellesmere Island, Arctic Canada
14. Angst et al. (2015). Fossil avian eggs from the Palaeogene of southern France: new size estimates and a possible taxonomic identification of the egg-layer
15. Witmer & Rose (1991). Biomechanics of the jaw apparatus of the gigantic Eocene bird Diatryma: implications for diet and mode of life
16. Worthy et al. (2017). The evolution of giant flightless birds and novel phylogenetic relationships for extinct fowl (Aves, Galloanseres)
17. McInerney et al. (2024). Skull morphology of the enigmatic Genyornis newtoni Stirling and Zeitz, 1896 (Aves, Dromornithidae), with implications for functional morphology, ecology, and evolution in the context of Galloanserae
18. Musser & Clarke (2024). A new Paleogene fossil and a new dataset for waterfowl (Aves: Anseriformes) clarify phylogeny, ecological evolution, and avian evolution at the K-Pg Boundary
19. Angst et al. (2015). Diet and climatic context of giant birds inferred from δ13Cc and δ18Oc values of Late Palaeocene and Early Eocene eggshells from southern France
20. Buffetaut (2013). The giant bird Gastornis in Asia: A revision of Zhongyuanus xichuanensis Hou, 1980, from the Early Eocene of China
21. Matthew & Granger (1917). The skeleton of Diatryma, a gigantic bird from the Lower Eocene of Wyoming
22. Muséum de Toulouse. Gastornis parisiensis: specimen MHNT.PAL.2012.1.1
23. American Museum of Natural History. Perissodactyl glossary: Gastornis

Хто намалював і сфотографував

• Гасторніс, реконструкція художника: Tim Bertelink, CC BY-SA 4.0 (прибрано силуети для масштабу, віддзеркалено)
• Скелет діатрими в музеї: Daderot, Public domain
• Силует гасторніса: Scott Hartman, CC BY 3.0 (переведено в PNG, віддзеркалено)
• Череп і дзьоби діатрим із Німеччини та дзьоб американської діатрими для порівняння: Mayr et al., CC BY 4.0
• Нижні щелепи гасторніса з Франції і діатрими з Німеччини: Mayr et al., CC BY 4.0
• Кісточка пальця гасторніса з острова Елсмір з чотирьох боків: Stidham & Eberle, CC BY 4.0 (обрізано: лише кісточка гасторніса)

Звідки карта

• Місця знахідок: The Paleobiology Database, CC0 (дані завантажено 2026-11-12).
• Суходіл сьогодні: Natural Earth, суспільне надбання.
• Материки й місця знахідок тоді: GPlates Web Service (EarthByte), модель Merdith et al. 2021, CC BY 4.0.

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.