Диплодок

Diplodocus

Подвійна балка, за подвійними кісточками під хвостом. Так його назвав Отніел Марш у 1878 році. Вид диплодок Карнегі названо на честь Ендрю Карнегі.

Таким він був
Диплодок збоку, реконструкція художника
А так під шкірою
Схема скелета диплодока Карнегі. Зелені й жовті кістки відомі з двох знахідок, решту домальовано.
Його скелет у музеї
Скелет диплодока в Музеї природознавства Карнегі

Диплодок Карнегі, Музей природознавства Карнегі, Піттсбург, США. Скелет складено з кісток кількох тварин, а кістки, яких бракувало, зроблено заново.

Диплодок мав маленьку голову, дуже довгу шию і хвіст, схожий на довгий батіг.

Що їв

Рослини

Як здобував їжу

Мабуть, обривав листя з гілок і щипав низенькі рослини біля землі, а кору з дерев не здирав. 7,8

Мабуть

Як швидко бігав

Вчені не знають 9,10

Вчені порахували, що ходив він приблизно як людина пішки, близько 4,5 км/год. Як швидко він міг бігти, невідомо.

Який завбільшки

До 26 м завдовжки. Це 22 дитини, якщо покласти їх у ряд. Важив приблизно 15 т. 4

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Якщо 18 дітей ляжуть одне за одним, диплодок однаково буде довший. 4
  • У Нью-Мексико знайшли кістки особливо великого диплодока. Вчені порахували, що він був завдовжки приблизно як 28 дітей. 5,2
  • У ребрі великого диплодока з Нью-Мексико видно кільця росту. За ними вчені порахували, що він міг прожити аж до 60 років. 6
  • Його вузькі зуби стояли рядком, як зубці граблів. Мабуть, ними він обривав листя з гілок. 4,7
  • Зуби в нього мінялися дуже часто. За підрахунками вчених, на одному місці старий зуб змінювався новим у середньому раз на 35 днів, це трохи більше, ніж місяць. 8
  • Вчені просвітили його щелепу. За зубом, яким він кусав, своєї черги чекали аж до п'яти запасних. 8
  • Усередині зубів є тоненькі смужки, по одній на кожен день. Вчені порахували їх і дізналися, як швидко росли нові зуби. 8
  • Діппі з Лондона зроблений з гіпсу. Це копія скелета диплодока, а справжні кістки лежать у музеї в американському місті Піттсбург. 4
  • Цю копію подарував музею в Лондоні Ендрю Карнегі. Люди вперше побачили її у 1905 році, понад сто років тому. 4
  • Таких копій зробили кілька, і завдяки їм Діппі знають у всьому світі. 11,12
  • Скелет у Піттсбурзі складений, як пазл, з кісток кількох різних тварин. Кістки, яких бракувало, зробили заново. 12
  • Для музею в Лондоні робили нову копію скелета диплодока, з бронзи, і назвали її Ферн. Під час роботи вчені помітили, що в Діппі кістку шиї біля самої голови поставили догори дриґом. У новій копії її перевернули як слід. 29
  • Знайшли навіть скам'янілу шкіру диплодока. На ній видно лусочки різної форми. 13
  • Скільки років каменям з кістками диплодока, вчені дізнаються за крихітними кристаликами з попелу давніх вулканів. 14Звідки?
  • Скелет диплодока на ім'я Місті знайшли двоє хлопчиків у Вайомінгу. Тепер він належить музею в Копенгагені і завдовжки як 14 дітей у ряд. 30,31

Чому?

Кого їв

  • Хвойні дереваМабуть

    Такі дерева тоді росли поруч. Мабуть, він обривав з них хвою. 4,14,7

  • ГінкгоМабуть

    Ці дерева теж росли поруч. Мабуть, він їв і їхнє листя. 4,14

Хто на нього полював

  • АлозаврМабуть

    Алозавр жив поряд. Мабуть, він нападав на малих диплодоків і доїдав мертвих. На кістках довгошиїх динозаврів є сліди укусів, але за ними важко визначити, який саме хижак кусав. 4,14,15

З ким змагався за їжу

  • КамаразаврМабуть

    Він теж їв рослини і жив поряд. Але зуби в них були різні, тому, мабуть, вони їли різне і мало заважали одне одному. 8

Коли жив

Юрський період, 154,8-143,1 млн років тому 1,2,3

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
Неоген
154,8-143,1

Де знайшли кістки

Земля сьогодні

Тут знайшли кістки

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Вайомінг, США
  • Юта, США
  • Нью-Мексико, США

Хто ще жив на цьому материку в той самий час

Північна Америка

Родичі

Найближчі родичі

Найближчим родичем диплодока був, мабуть, барозавр. Обидва належать до однієї родини довгошиїх динозаврів, як і апатозавр та бронтозавр. 27,26,17

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 15-45 мільйонів років до диплодока. Разом вони: Диплодоки й брахіозаври.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок жив за 75-95 мільйонів років до диплодока. Разом вони: Довгошиї й хижаки.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 85-95 мільйонів років до диплодока. Разом вони: Динозаври. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ноги стоять прямо під тілом, а не стирчать убоки, як у ящірки.

    З ними:

  2. Летючі ящери й динозаври

    Спільний предок жив за 90-100 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

  3. Змії, ящери й динозаври

    Спільний предок жив за 100-140 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

  4. Плазуни й птахи

    Спільний предок жив за 110-150 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

  5. Плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок із ссавцями жив за 160-210 мільйонів років до диплодока. У всіх, хто далі на цій гілці, є: до народження малята ростуть у мішечку з рідиною, чи то в яйці, чи то в мами в животі.

    З ними:

  6. Тіктаалік, плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок жив за 240-310 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

  7. І ще далі

    Спільний предок жив приблизно за 300 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

  8. Тварини з щелепами

    Спільний предок жив за 280-330 мільйонів років до диплодока. У всіх, хто далі на цій гілці, є: щелепи, які відкриваються й закриваються.

    З ними:

  9. Двобічні тварини

    Спільний предок жив за 380-610 мільйонів років до диплодока. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  10. Тварини

    Спільний предок жив за 410-750 мільйонів років до диплодока.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Черепахи

    Жили в річках поряд. 14,2

  • Родичі крокодилів

    Були маленькі й жили на суші. 14

  • Маленькі ссавці

    Жили поруч із динозаврами. 14

  • Папороті й хвощі

    Росли поряд із гінкго і хвойними деревами. 14

Знамениті знахідки

Гіпсовий скелет Діппі в Музеї природознавства в Лондоні
Діппі в Музеї природознавства в Лондоні. Це гіпсова копія, яку подарував Ендрю Карнегі.
Скам'яніла шкіра диплодока
Скам'яніла шкіра диплодока з музею в місті Цинциннаті. Бачиш лусочки?
Скелет диплодока в Денверському музеї природи і науки
Диплодок із музею в місті Денвер. Вчені порівняли його з іншими скелетами і з'ясували, що він того самого виду, що й велетень із Нью-Мексико.

Для дорослих

Два види. Картка описує рід Diplodocus, який назвав Отніел Марш у 1878 році (NPS), і два його види. D. carnegii описав Hatcher у 1901 році. D. hallorum Gillette у 1991 році назвав Seismosaurus halli; ревізія диплодоцид на рівні окремих екземплярів (Tschopp et al. 2015) відносить його до роду Diplodocus. Та сама ревізія відносить до D. hallorum скелети DMNS 1494 у Денвері та USNM 10865 у Смітсонівському музеї; сам Смітсонівський музей називає свій скелет складеним з кількох особин. У текстах для дитини ми пишемо просто "диплодок".

Розміри. Для D. carnegii Музей природознавства в Лондоні наводить 24-26 м завдовжки і масу до приблизно 15 т; нинішній скелет у Музеї Карнегі має близько 26,1 м (Taylor et al. 2025). Голотип D. hallorum Herne & Lucas (2006) реконструювали приблизно в 33 м, хоча ранні реконструкції давали понад 39 м. Woodruff et al. (2025) зібрали історичні оцінки 28-52 м і 23-100 т, а за обхватом стегнової кістки порахували для цієї тварини близько 21,1 т. Довжину й масу на картці показано за NHM для D. carnegii; 21,1 т є окремою модельною оцінкою однієї великої тварини, а не верхньою межею для роду, тому ці два числа не утворюють діапазон. Висоти в стегні з надійним джерелом ми не знайшли.

Вік. Точних дат першої й останньої появи цих видів не встановлено. PBDB відносить знахідки обох видів до кімериджського і титонського ярусів пізньої юри. На шкалі часу показано межі цих ярусів за Міжнародною хроностратиграфічною шкалою v2026/06: від початку кімериджу (154,8 ± 0,8 млн років) до кінця титону (143,1 ± 0,6 млн років). Це вік порід, у яких знаходять диплодока, а не точний час життя виду. NHM для роду наводить 152-145 млн років. Породи формації Моррісон датують за кристалами у вулканічному попелі (NPS).

Шия. Stevens & Parrish (1999) за формою хребців реконструювали низьку, майже горизонтальну нейтральну позу шиї. Taylor (2014) показав, що хрящі між хребцями могли помітно підняти цю позу. До того ж нейтральна поза не обов'язково та, у якій тварина зазвичай тримала шию. На якій висоті диплодок здебільшого їв, досі не вирішено.

Хвіст. Myhrvold & Currie (1997) змоделювали хвіст апатозавра і припустили, що й інші диплодоциди могли ляскати хвостом швидше за звук. Conti et al. (2022) показали, що м'які тканини не витримали б потрібних навантажень. Обидві роботи моделюють хвости диплодоцид загалом, а не спостерігають живого диплодока, тож ляскіт хвоста не доведений.

Харчування. Комп'ютерна модель черепа (Young et al. 2012) підтримує обривання листя з гілок і зривання рослин, але не здирання кори. D'Emic et al. (2013) рахували денні лінії росту в зубах: у досліджуваного екземпляра зуб на одному місці змінювався в середньому раз на 35 днів, а КТ показала до п'яти запасних зубів за робочим. Знос і зміна зубів узгоджуються з живленням низькими рослинами. NHM називає їжею листя хвойних і гінкго; це висновок, а не прямі рештки їжі. За D'Emic et al., камаразавр мав інші зуби й іншу швидкість їх зміни, тож ці два види, мабуть, ділили їжу і менше змагалися.

Швидкість. Lee & Slowiak (2025) моделювали ногу як фізичний маятник і отримали бажану швидкість ходьби диплодока 1,24 м/с, тобто близько 4,46 км/год. Це одна модельна оцінка звичайного кроку, а не максимум. Старіші оцінки максимальної швидкості, які зібрали Myhrvold & Currie (1997), коливаються від 3,3 до 14,4 м/с (приблизно 12-52 км/год) залежно від методу. Надійної максимальної швидкості для диплодока немає, тому на картці її не показано.

Шкіра й колір. Скам'яніла шкіра з кар'єру Mother's Day у Монтані має луску кількох форм (Gallagher et al. 2021); її відносять лише до роду, Diplodocus sp. Gallagher et al. (2025) знайшли в ній мікроскопічні структури, які тлумачать як меланосоми і свідчення візерунка забарвлення. Rossi & McNamara (2026) погоджуються, що частина структур може бути меланосомами, але оскаржують висновки про колір і аналіз даних. Колір і смуги на малюнку обрав художник.

Діппі. Скелет у Музеї природознавства Карнегі в Піттсбурзі складено переважно з CM 84 (голотип D. carnegii) і CM 94, з кістками інших особин і відтвореними частинами (Taylor et al. 2025). Гіпсову копію цього скелета Ендрю Карнегі подарував Музею природознавства в Лондоні; її вперше показали відвідувачам у 1905 році. Копії цього скелета зробили Діппі відомим у всьому світі.

Хижаки. Алозавр жив у тих самих екосистемах формації Моррісон і міг полювати на молодих диплодоків та доїдати мертвих. На кістках зауроподів з Моррісону є сліди укусів (Lei et al. 2023), але жоден із процитованих слідів не доводить напевно, що алозавр кусав саме D. carnegii чи D. hallorum. Тому зв'язок позначено як імовірний.

Іспанія. Sánchez-Fenollosa et al. (2026) повідомили про рештки роду Diplodocus в Іспанії. Вид не визначено, тому серед місць знахідок цих двох видів Іспанії немає.

Родичі. Tschopp & Mateus (2017) і Sánchez-Fenollosa et al. (2026) у варіантах зі зважуванням ознак ставлять найближчим до Diplodocus рід Barosaurus (за рівних ваг у Sánchez-Fenollosa et al. сусідні гілки не розв'язані), а раніше Tschopp et al. (2015) отримали сестринську групу з Barosaurus і Kaatedocus. Mannion & Moore (2025) з ширшою вибіркою завроподів ставлять Kaatedocus далі від диплодока, але Barosaurus у їхньому аналізі немає, тож пару Diplodocus і Barosaurus вони не перевіряють. Tschopp et al. (2015) перенесли D. hayi до роду Galeamopus, а Seismosaurus вважають синонімом Diplodocus (вид D. hallorum), тож це не окремий родич.

Вік. Woodruff et al. (2025) за лініями росту в ребрі велетенського D. hallorum з Нью-Мексико дали максимальну оцінку віку на момент смерті близько 60 років. Це верхня межа для однієї тварини, частину ліній довелося реконструювати, тож це не порахована кількість кілець і не тривалість життя роду.

Звідки ми це знаємо

  1. Paleobiology Database. Diplodocus carnegii occurrence records
  2. Paleobiology Database. Diplodocus hallorum occurrence records
  3. International Commission on Stratigraphy. International Chronostratigraphic Chart v2026/06
  4. Natural History Museum, London. Dippy
  5. Herne & Lucas (2006). Seismosaurus hallorum: osteological reconstruction from the holotype
  6. Woodruff et al. (2025). Seis-ing up the Super- Morrison formation sauropods
  7. Young et al. (2012). Cranial biomechanics of Diplodocus (Dinosauria, Sauropoda): testing hypotheses of feeding behaviour in an extinct megaherbivore
  8. D'Emic et al. (2013). Evolution of High Tooth Replacement Rates in Sauropod Dinosaurs
  9. Lee & Slowiak (2025). Sauntering Sauropods: The Preferred Walking Speeds of the Largest Land Animals That Ever Lived
  10. Indiah Cornish, AIP Publishing. Using simple harmonic motion to calculate the gait speed of dinosaurs
  11. Carnegie Museum of Natural History. Section of Vertebrate Paleontology
  12. Taylor et al. (2025). The History and Composition of the Carnegie Diplodocus
  13. Gallagher et al. (2021). Evidence of integumentary scale diversity in the late Jurassic Sauropod Diplodocus sp. from the Mother’s Day Quarry, Montana
  14. National Park Service. Morrison Formation
  15. Lei et al. (2023). Bite and tooth marks on sauropod dinosaurs from the Morrison Formation
  16. National Park Service. Diplodocus longus
  17. Tschopp et al. (2015). A specimen-level phylogenetic analysis and taxonomic revision of Diplodocidae (Dinosauria, Sauropoda)
  18. Smithsonian National Museum of Natural History. Sauropod dinosaur composite 3: Diplodocus hallorum
  19. Natural History Museum, London. Diplodocus
  20. Stevens & Parrish (1999). Neck Posture and Feeding Habits of Two Jurassic Sauropod Dinosaurs
  21. Taylor (2014). Quantifying the effect of intervertebral cartilage on neutral posture in the necks of sauropod dinosaurs
  22. Myhrvold & Currie (1997). Supersonic sauropods? Tail dynamics in the diplodocids
  23. Conti et al. (2022). Multibody analysis and soft tissue strength refute supersonic dinosaur tail
  24. Gallagher et al. (2025). Fossilized melanosomes reveal colour patterning of a sauropod dinosaur
  25. Rossi & McNamara (2026). The colour of sauropod skin. A comment on: Fossilized melanosomes reveal colour patterning of a sauropod dinosaur, 2025, by Gallagher et al.
  26. Sánchez-Fenollosa et al. (2026). Intercontinental evidence of the iconic genus Diplodocus Marsh, 1878 (Dinosauria, Sauropoda)
  27. Tschopp & Mateus (2017). Osteology of Galeamopus pabsti sp. nov. (Sauropoda: Diplodocidae), with implications for neurocentral closure timing, and the cervico-dorsal transition in diplodocids
  28. Mannion & Moore (2025). Critical reappraisal of a putative dicraeosaurid sauropod dinosaur from the Middle Jurassic of Gondwana and a revised view of diplodocoid evolutionary relationships and biogeography
  29. Davis (2024). The making of Fern the Diplodocus: Engineering meets natural history
  30. University of Copenhagen video portal (Wayback Machine copy). Misty og dinojægerne
  31. Natural History Museum of Denmark. Life

Хто намалював і сфотографував

  • Диплодок збоку, реконструкція художника: Fred Wierum, CC BY-SA 4.0 (віддзеркалено)
  • Скелет диплодока в Музеї природознавства Карнегі: James St. John, CC BY 2.0
  • Схема скелета диплодока Карнегі. Зелені й жовті кістки відомі з двох знахідок, решту домальовано.: Slate Weasel, CC BY 4.0 (прибрано підписи, шкалу і смугу землі)
  • Силует диплодока: Slate Weasel, CC BY 4.0 (силует зроблено зі схеми скелета)
  • Гіпсовий скелет Діппі в Музеї природознавства в Лондоні: Fernando Losada Rodríguez, CC BY-SA 4.0
  • Скам'яніла шкіра диплодока: James St. John, CC BY 2.0
  • Скелет диплодока в Денверському музеї природи і науки: Etemenanki3, CC BY-SA 4.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.