Парацератерій

Не динозавр, а ссавець

Paraceratherium

Близький до безрогого звіра: перший вид спершу віднесли до роду ацератерій, "безрогий звір". Рід назвав Форстер-Купер у 1911 році.

Таким він був
Парацератерій, реконструкція художника
Його скелет у музеї
Скелет парацератерія в музеї

Палеонтологічний музей імені Орлова, Москва, Росія, підписаний як індрикотерій. Невідомо, які кістки в цьому скелеті справжні, а які є копіями.

Парацератерій був безрогим родичем носорога й одним із найбільших відомих звірів, що будь-коли ходили по суші.

Що їв

Рослини

Як здобував їжу

Мабуть, обривав листя з дерев передніми зубами. Високий зріст і довга шия допомагали йому діставати до гілок. 8,4

Мабуть

Як швидко бігав

Вчені не знають 7

Надійної оцінки його швидкості вчені не мають. Самі лише довгі ноги ще не кажуть, як швидко він бігав.

Який завбільшки

До 7,4 м завдовжки. Це 6 дітей, якщо покласти їх у ряд. Важив до 20 т. 5,6,7

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Парацератерій був звіром-ссавцем і родичем сучасних носорогів, тільки без рога. 3,8
  • Він жив через багато мільйонів років після того, як вимерли всі динозаври, крім птахів. 4,9Чому?
  • Дуже великий парацератерій був заввишки близько 4,8 метра в плечах. Це як 4 дитини, що стоять одне в одного на плечах! 6
  • Його тіло разом із головою було завдовжки приблизно 7,4 метра. Це як 6 дітей у ряд. 5
  • Вчені порахували його вагу за кістками й зубами. Зазвичай він важив близько 11 тонн. 5
  • У нього були довгі ноги й довга шия. 5
  • Його череп міг бути завдовжки понад 1,2 метра. Це як ціла дитина! 8
  • Передніми зубами він, мабуть, обривав листя з гілок. 8
  • За формою черепа вчені думають, що в одного з видів був короткий хобот, яким він хапав їжу. Самого хобота не збереглося. 3
  • У 2021 році в Китаї вчені описали цілий череп і за ним назвали новий вид парацератерія. 3
  • У 1925 році в Монголії збирач скам'янілостей помітив на схилі пагорба кістку. Коли почали копати, знайшли нижні частини всіх чотирьох ніг парацератерія. Вони стояли в землі прямо, ніби звір досі стояв там. 20
  • У старих книжках його звуть індрикотерієм. Ця назва походить від Індрика, звіра з давніх казок. 4
  • Він один із найбільших відомих звірів суходолу. Але деякі вимерлі родичі слонів, мабуть, були ще важчі. 6,8
  • У Пакистані знайшли щелепу молодого парацератерія з великими слідами зубів велетенського родича крокодилів. Чи той напав на живого звіра, чи їв уже мертвого, невідомо. 21

Кого їв

  • Листя деревМабуть

    Будова зубів, порівняння з носорогами, що їдять листя, і довга шия підказують, що він їв листя з дерев. Які саме рослини, невідомо. 8,4

Коли жив

Палеоген, 33,9-23 млн років тому 1,2,3,4

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
Неоген
33,9-23

Де знайшли кістки

Земля сьогодні

Тут знайшли кістки

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Басейн Лінься, провінція Ганьсу, Китай
  • Ло, центральна Монголія
  • Пагорби Бугті, Белуджистан, Пакистан
  • Річка Кара-Тургай, Казахстан

Родичі

Найближчі родичі

Найближча жива рідня парацератерія це носороги. А з вимерлих велетнів найріднішим йому був, мабуть, аралотерій. 4,18,3

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 30-60 мільйонів років до парацератерія. Разом вони: Родичі носорогів і кити.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок жив за 30-80 мільйонів років до парацератерія. Разом вони: Родичі слонів, носорогів і китів. У всіх, хто далі на цій гілці, є: малята ростуть у мами в животі й отримують там їжу через плаценту.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 260-330 мільйонів років до парацератерія. Разом вони: Ссавці та їхні давні родичі.

    З ними:

  2. Плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок з динозаврами жив за 280-330 мільйонів років до парацератерія. У всіх, хто далі на цій гілці, є: до народження малята ростуть у мішечку з рідиною, чи то в яйці, чи то в мами в животі.

    З ними:

  3. Тіктаалік, плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок жив за 360-430 мільйонів років до парацератерія.

    З ними:

  4. І ще далі

    Спільний предок жив приблизно за 420 мільйонів років до парацератерія.

    З ними:

  5. Тварини з щелепами

    Спільний предок жив за 410-450 мільйонів років до парацератерія. У всіх, хто далі на цій гілці, є: щелепи, які відкриваються й закриваються.

    З ними:

  6. Двобічні тварини

    Спільний предок жив за 500-730 мільйонів років до парацератерія. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  7. Тварини

    Спільний предок жив за 530-870 мільйонів років до парацератерія.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Цаганоміс

    Гризун, який жив поруч у Китаї. 3

  • Апротодон

    Носоріг з тих самих місць. 3

  • Шизотерій

    Ще один звір, чиї кістки лежать у тих самих шарах у Китаї. 3

Знамениті знахідки

Череп і нижня щелепа парацератерія з Лінься
Череп і щелепа з Китаю, за якими у 2021 році назвали новий вид парацератерія.
Череп парацератерія в Американському музеї природознавства
Цей череп знайшли в Монголії у 1922 році. Тепер він у музеї в Нью-Йорку, а відсутні шматки майстри відновили.
Хребці парацератерія з Лінься
Кістки шиї та спини двох парацератеріїв нового виду. Перший шийний хребець належав тому самому звіру, що й череп.

Для дорослих

Назви. Рід Paraceratherium заснував Форстер-Купер у 1911 році; у 1913 році він замінив назву Thaumastotherium на Baluchitherium. Indricotherium зазвичай датують Борисяком 1915 року, хоча Osborn (1923) вказував 1916 рік. Огляд Žliobaitė et al. (2024) називає об'єднання Indricotherium і Baluchitherium з Paraceratherium загальноприйнятим. Qiu & Wang (2007) і Deng et al. (2021) вважають окремим родом Dzungariotherium. Межі видів, зокрема P. asiaticum і P. transouralicum, різні автори проводять по-різному. Тому в старих книжках цього звіра звуть індрикотерієм або белуджитерієм.

Розміри. Fortelius & Kappelman (1993) зібрали понад 90 оцінок маси за довжиною тіла, черепом, кутніми зубами й кістками кінцівок: середнє близько 11 т, імовірний максимум 15-20 т. Поширені цифри 20-30 т вони простежили до збільшеної складеної реконструкції. Довжина 7,4 м на картці походить з однієї з реконструкцій, які вони розглядають (інша давала 8,7 м), і означає голову з тілом, а не виміряний повний скелет. Li et al. (2022) за моделями кінцівок отримали 9,1 т для P. bugtiense, 13,9 т для P. grangeri, 12 т для P. asiaticum і 14,6 т для P. lepidum, а для P. linxiaense, у якого кісток кінцівок немає, 10,9 т за розміром черепа; оцінки за площею кутніх зубів бувають нижчі. Larramendi (2016) для найбільшого P. transouralicum отримав близько 4,8 м у плечах і близько 17 т за об'ємною моделлю, хоча екстраполяція на найбільших тварин непевна. Це різні методи, а не виміряні межі.

Найбільший звір суходолу. Американський музей природознавства називає індрикотерія найбільшим відомим наземним ссавцем. Larramendi (2016) доводить, що деякі вимерлі хоботні були більші, хоча найбільші реконструкції спираються на неповний матеріал, тому на картці сказано "один із найбільших". Оцінка Li et al. (2022) у 20,6 т стосується спорідненого, але окремого роду Dzungariotherium, а не парацератерія.

Вік. На картці олігоцен, 33,9-23,04 млн років тому. Це межі епохи, а не дати першої й останньої знахідки. Місцезнаходження P. linxiaense датоване 26,5 млн років (Deng et al. 2021). Огляд Американського музею природознавства дає приблизно 30-20 млн років, а PBDB простягає рід до раннього міоцену, але там є непевні й старі визначення.

Шия й хобот. Taylor & Wedel (2013) виміряли шию на малюнку скелета Granger & Gregory: близько 1,95 м, а після масштабування хребців і заповнення двох відсутніх позицій близько 2,55 м. Обидва числа спираються на неповний складений матеріал. Короткий хапальний хобот Deng et al. (2021) реконструюють за формою черепа P. linxiaense; м'які тканини не збереглися.

Скелет у музеї й силует. Скелет на фото стоїть у Палеонтологічному музеї імені Орлова в Москві під назвою індрикотерій. Музей показує в різних залах і копію, і справжній скелет; з яких кісток складено цей скелет і чи справжній на ньому череп, ми не з'ясували. Силует для порівняння розмірів зроблено зі схеми P. linxiaense, у якого відомі лише череп і кілька хребців, а решту тіла домальовано.

Чого ми не знаємо. Надійної оцінки швидкості, відомих хижаків, конкурентів за їжу, конкретних рослин, якими він живився, у перевірених джерелах немає. Те, що поруч знаходять кістки інших звірів, не доводить, що вони полювали на нього чи змагалися з ним.

Родичі. Deng et al. (2021) у дереві парсимонії ставлять сестринським до Paraceratherium рід Aralotherium, а далі пару Dzungariotherium і Turpanotherium; їхнє баєсове дерево ці чотири роди не розв'язує. Старіші аналізи з меншою кількістю велетенських носорогів, Wang et al. (2016) і Bai et al. (2020), ставили поруч Urtinotherium. За переказом Žliobaitė et al. (2024), давніша ревізія включала Aralotherium і Dzungariotherium до самого Paraceratherium, а Li et al. (2022) тримають їх окремими родами. Найближчою живою групою є носороги загалом; жоден вид носорога ці праці не виділяють як ближчий.

Сліди крокодила. Martin et al. (2019) описали на щелепі молодого P. bugtiense з пагорбів Бугті (Пакистан) незагоєні сліди конічних зубів велетенського крокодила. Автори не можуть визначити, чи сліди залишив Astorgosuchus, чи великі томістомові, що жили поруч. Стаття не встановлює, чи крокодил убив тварину, чи їв уже мертву.

Ноги, що стоять. Prothero (2013) розповідає, як у 1925 році збирач Лю Сі-ку помітив кістку на схилі в Монголії, а під час розкопок знайшли чотири нижні частини ніг індрикотерія, що стояли вертикально. Давнє пояснення, що тварина швидко загрузла в сипучому піску й потонула, Prothero критикує.

Звідки ми це знаємо

  1. Paleobiology Database. Loh, collection 53979, Hsanda Gol Formation
  2. Paleobiology Database. Kara-Turgay River, collection 73999
  3. Deng et al. (2021). An Oligocene giant rhino provides insights into Paraceratherium evolution
  4. Žliobaitė et al. (2024). How many indricotheres would have lived in Helsinki?
  5. Fortelius & Kappelman (1993). The largest land mammal ever imagined
  6. Larramendi (2016). Shoulder height, body mass, and shape of proboscideans
  7. Li et al. (2022). Body mass of the giant rhinos (Paraceratheriinae, Mammalia) and its tendency in evolution
  8. American Museum of Natural History. Interval 2: The Earth Cools. Indricotherium, an Oligocene Giant
  9. Rae & Hendry, Natural History Museum, London. What killed the dinosaurs?
  10. Forster-Cooper (1911). Paraceratherium bugtiense, a new genus of Rhinocerotidae from the Bugti Hills of Baluchistan. Preliminary notice
  11. Forster-Cooper (1913). Correction of generic name
  12. Osborn (1923). Baluchitherium grangeri, a giant hornless rhinoceros from Mongolia
  13. Qiu & Wang (2007). Paracerathere Fossils of China
  14. Paleobiology Database. Paraceratherium taxon record
  15. Taylor & Wedel (2013). Why sauropods had long necks; and why giraffes have short necks
  16. Orlov Paleontological Museum. Indricotherium skeleton
  17. Paleobiology Database. Lando Chur, collection 77785, Chitarwata Formation
  18. Bai et al. (2020). The origin of Rhinocerotoidea and phylogeny of Ceratomorpha (Mammalia, Perissodactyla)
  19. Wang et al. (2016). Earliest known unequivocal rhinocerotoid sheds new light on the origin of Giant Rhinos and phylogeny of early rhinocerotoids
  20. Prothero (2013). Rhinoceros Giants: The Paleobiology of Indricotheres
  21. Martin et al. (2019). A large crocodyloid from the Oligocene of the Bugti Hills, Pakistan

Хто намалював і сфотографував

  • Парацератерій, реконструкція художника: Dmitry Bogdanov, CC BY 3.0
  • Скелет парацератерія в музеї: MikSed, CC BY-SA 4.0
  • Силует парацератерія: Clumsystiggy, CC BY-SA 4.0 (силует зроблено зі схеми скелета)
  • Череп і нижня щелепа парацератерія з Лінься: Deng et al., CC BY 4.0
  • Череп парацератерія в Американському музеї природознавства: Jonathan Chen, CC BY-SA 4.0
  • Хребці парацератерія з Лінься: Deng et al., CC BY 4.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.