Птеродактиль

Не динозавр, а летючий ящір

Pterodactylus antiquus

Давній палець-крило. Назву роду придумав Кюв'є у 1809 році, а назву виду дав Земмерінг у 1812 році.

Таким він був
Птеродактиль у польоті, малюнок художника
А так під шкірою
Схема скелета птеродактиля, що стоїть на землі зі складеними крилами
Його скелет у музеї
Відбиток скелета птеродактиля на кам'яній плиті

Виставка про летючих ящерів, Музей природознавства Клівленда, США. Це копія кам'яної плити зі скелетом, а не справжні кістки.

Птеродактиль був першим летючим ящером, якого вчені описали й назвали.

Що їв

М'ясо

Як здобував їжу

Мабуть, їв дрібних тваринок без кісток. Де саме і як він їх ловив, невідомо. 4,5

Мабуть

Як швидко літав

Вчені не знають 6,7

За розрахунками, маленький птеродактиль міг летіти зі швидкістю близько 18 км/год. Як швидко літали дорослі, невідомо.

Який завбільшки

Розмах крил до 1,5 м. Це приблизно як дитина. 2,3

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Птеродактиль не динозавр. Він летючий ящір, близький родич динозаврів. 8,9Чому?
  • Його крило з тонкої шкіри тримав один дуже довгий палець. Три інші пальці залишалися маленькою ручкою. 9
  • Між пальцями на ногах у нього була тонка шкіра-перетинка. Вона збереглася в камені. 5,19
  • Люди часто називають птеродактилем будь-якого летючого ящера. Насправді так звуть лише одного з них, того, що на цій картці. 9
  • Птеродактиль належить до групи короткохвостих летючих ящерів, птеродактилів. До неї належать і птеранодон та кетцалькоатль. 10,6
  • Поруч із ним жили довгохвостий рамфоринх і археоптерикс. Археоптерикс був динозавром, а птеродактиль ні. 4,9,11
  • Першу скам'янілість птеродактиля описали ще 1784 року. Тоді вчений подумав, що це тварина, яка жила у воді. 10,5
  • У великого птеродактиля розмах крил був трохи більше за метр. А багато маленьких скелетів у музеях належали малюкам. 2,10
  • У двох крихітних малюків, Лакі і Лакі II, розмах крил був лише близько 20 сантиметрів. 12,13
  • У Лакі і Лакі II зламана та сама кісточка крила, біля плеча. Вчені думають, що кожного з них збила сильна буря. 12,13
  • Його довгі щелепи були повні гострих зубів-конусів. Спереду зуби були найбільші, а глибше в роті менші. 10
  • Вчені роздивилися крихітні подряпини на його зубах. Вони підказують, що він їв дрібних тваринок без кісток, і м'яких, і твердих. 4
  • На деяких скам'янілостях видно м'який гребінь на голові. 2
  • Вчені посвітили на одну скам'янілість лазером і побачили м'які тканини там, де крило сходилося з тілом. Мабуть, вони робили цей стик гладеньким, як у літака. 20

Чому?

Кого їв

  • Дрібні тваринки без кістокМабуть

    Подряпини на його зубах схожі на ті, що бувають у теперішніх плазунів, які їдять таких тваринок. Кого саме він їв, невідомо. 4

Коли жив

Юрський період, 153-148 млн років тому 12,1

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
Неоген
153-148

Де знайшли кістки

Земля сьогодні

Тут знайшли кістки

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Айхштетт, Баварія, Німеччина
  • Брунн, Баварія, Німеччина
  • Мернсгайм, Баварія, Німеччина

Хто ще жив на цьому материку в той самий час

Європа

Родичі

Найближчі родичі

Близькі родичі птеродактиля це інші летючі ящери, наприклад ктенохазма, але хто найрідніший, вчені ще сперечаються. Із тих, хто живе зараз, найближча його рідня це птахи, хоч і дуже далека. 5,16,17

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 5-20 мільйонів років до птеродактиля. Разом вони: Птеродактилі. У всіх, хто далі на цій гілці, є: кісточка долоні перед пальцем-крилом дуже довга.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок жив за 20-80 мільйонів років до птеродактиля. Разом вони: Летючі ящери. У всіх, хто далі на цій гілці, є: кожне крило зі шкіри тримає один дуже довгий палець.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок з динозаврами жив за 90-100 мільйонів років до птеродактиля. Разом вони: Летючі ящери й динозаври.

    З ними:

  2. Змії, ящери й динозаври

    Спільний предок жив за 100-140 мільйонів років до птеродактиля.

    З ними:

  3. Плазуни й птахи

    Спільний предок жив за 110-150 мільйонів років до птеродактиля.

    З ними:

  4. Плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок із ссавцями жив за 170-210 мільйонів років до птеродактиля. У всіх, хто далі на цій гілці, є: до народження малята ростуть у мішечку з рідиною, чи то в яйці, чи то в мами в животі.

    З ними:

  5. Тіктаалік, плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок жив за 240-310 мільйонів років до птеродактиля.

    З ними:

  6. І ще далі

    Спільний предок жив приблизно за 300 мільйонів років до птеродактиля.

    З ними:

  7. Тварини з щелепами

    Спільний предок жив за 290-330 мільйонів років до птеродактиля. У всіх, хто далі на цій гілці, є: щелепи, які відкриваються й закриваються.

    З ними:

  8. Двобічні тварини

    Спільний предок жив за 380-610 мільйонів років до птеродактиля. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  9. Тварини

    Спільний предок жив за 410-750 мільйонів років до птеродактиля.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Рамфоринх

    Довгохвостий летючий ящір. Його зуби підказують, що він їв більше риби. 4,9

  • Діопецефал

    Інший летючий ящір схожого розміру. Жив у тих самих місцях, але, мабуть, їв іншу їжу. 5

Знамениті знахідки

Скам'янілість птеродактиля, яку описав Колліні
З цієї скам'янілості все почалося. Її описали ще 1784 року, і з неї вчені дізналися про летючих ящерів.
Зламані плечові кістки крил Лакі і Лакі II зблизька
Зламані кісточки крил Лакі (дві ліві картинки) і Лакі II (права) зблизька. Жовті стрілочки показують, де кістка тріснула.
Скам'янілості малюків Лакі і Лакі II під ультрафіолетовим світлом і схеми їхніх скелетів
Малюки Лакі і Лакі II під особливим світлом. На схемах праворуч червоним позначено зламану кісточку крила.

Для дорослих

Назва. Колліні описав скам'янілість у 1784 році й вирішив, що це тварина, яка жила у воді. Кюв'є у 1801 році впізнав у ній летючого плазуна, а в 1809 році придумав французьку назву ptéro-dactyle; рід зазвичай записують як Pterodactylus Cuvier, 1809. Видову назву antiquus дав Земмерінг у 1812 році, спершу як Ornithocephalus antiquus. Це перший науково описаний і названий птерозавр. Голотип, екземпляр Колліні (SNSB-BSPG AS I 739), зберігається в Баварській державній колекції палеонтології та геології в Мюнхені.

Птеродактиль і птеродактилі. У побуті «птеродактилем» називають будь-якого птерозавра, але Pterodactylus лише один рід. Від нього назвали групу Pterodactyloidea, до якої належать і Pteranodon, і Quetzalcoatlus. Рамфоринх із тих самих баварських вапняків до неї не входить.

Розміри. Bennett (2013) показав, що розмах крил великих особин перевищував 1 м. Навчальна сторінка AMNH називає до 1,5 м, не пояснюючи, як цю цифру отримали; картка показує діапазон 1-1,5 м саме з цих двох джерел. Цілі крила зразків, які вивчали Yang et al. (2023), мають розмах 0,19-0,74 м, і серед них є молоді тварини. Більшість цілих скелетів належать недорослим, тож справжній максимум невідомий. Довжину від дзьоба до хвоста і масу дорослого надійно не встановлено, тому картка порівнює лише розмах крил.

Ріст. З віком змінювалася голова: у малих особин відносно коротка морда і великі очниці (Augustin et al. 2022; Smyth et al. 2025). Чому серед знахідок так багато молодих, пояснюють по-різному: сезонною загибеллю і сезонним похованням (Augustin et al. 2022) або бурями, які вбивали й швидко ховали недосвідчених малюків. На бурі вказують однакові переломи плечової кістки в Лакі (MBH 250624-07) і Лакі II (SNSB-BSPG 1993 XVIII 1508) (Smyth et al. 2025). Переломи видно на кістках, а буря є тлумаченням.

Хто саме птеродактиль. Bennett (2013) вважав P. kochi тим самим видом, що й P. antiquus. Smyth & Unwin (2024) виділяють окремий Diopecephalus kochi і переносять до нього частину старих зразків, зокрема майже цілий скелет із Пайнтена (DMA-JP-2014/004), який Augustin et al. (2022) описали як найдавнішого птеродактиля. Тому старі вибірки, зокрема ті, на яких вивчали знос зубів, треба перевіряти зразок за зразком.

Живлення. Огляд Bestwick et al. (2018) наводить гіпотези від поїдання риби до ширших способів живлення. Аналіз мікрозносу зубів (Bestwick et al. 2020) вказує, що вивчені птеродактилі їли різних безхребетних, а рамфоринх більше рибу. Конкретна здобич і спосіб полювання невідомі.

Швидкість. Chatterjee & Templin (2004) розрахували для невеликої моделі крейсерську швидкість 5 м/с, тобто 18 км/год. Yang et al. (2023) показують, що ріст, положення крил і різні формули маси змінюють результати, тому діапазону для дорослих немає.

Вік. Дати на картці, близько 153-148 млн років, це вік відкладів баварських вапняків, з яких походять знахідки (Smyth et al. 2025), а не точний час появи й зникнення виду. Малюк Лакі II походить зі старших шарів пізнього кімериджу в Брунні (Smyth et al. 2025); запис PBDB біля Айхштетта належить до раннього титону (149,2-145,06 млн років за шкалою PBDB); наймолодші знахідки походять із мернсгаймського вапняку (Augustin et al. 2022). Університет Лестера називає вік Лакі і Лакі II близько 150 млн років. Оцінка Augustin et al. (2022), що вид існував приблизно мільйон років, спиралася на пайнтенський скелет, який тепер відносять до іншого роду, тож її треба переглянути.

Родичі. Smyth & Unwin (2024) ставлять сестринською до Pterodactylus родину Ctenochasmatidae, і разом вони утворюють Euctenochasmatia. Pêgas et al. (2025) отримують ширшу сестринську гілку з Diopecephalus і Ctenochasmatoidea (до неї в їхній схемі входять Normannognathus, Gallodactylus і Cycnorhamphus), а Vidovic & Martill (2018) ставили Pterodactylus поза групою Lophocratia. Smyth & Unwin (2024) вважають Aerodactylus молодими особинами P. antiquus, а Vidovic & Martill (2018) і Pêgas et al. (2025) тримають його окремим родом. Серед живих тварин найближчі до птерозаврів це птахи, бо птерозаври лежать на пташиній гілці архозаврів (Ezcurra et al. 2020); це однаково для всіх птерозаврів.

Звідки ми це знаємо

  1. Paleobiology Database. Pterodactylus antiquus occurrence, collection 84365
  2. Bennett (2013). New information on body size and cranial display structures of Pterodactylus antiquus, with a revision of the genus
  3. American Museum of Natural History. Meet the Pterosaurs!
  4. Bestwick et al. (2020). Dietary diversity and evolution of the earliest flying vertebrates revealed by dental microwear texture analysis
  5. Smyth & Unwin (2024). Re-evaluation of Pterodactylus antiquus and Diopecephalus kochi: two troublesome taxonomic concepts
  6. Chatterjee & Templin (2004). Posture, locomotion, and paleoecology of pterosaurs
  7. Yang et al. (2023). Allometric wing growth links parental care to pterosaur giantism
  8. Natural History Museum, London. Pterosaurs: The truth about these 'flying dinosaurs'
  9. Carter, Philip J. Currie Dinosaur Museum. An Introduction to Pterosaurs
  10. Augustin et al. (2022). The geologically oldest specimen of Pterodactylus: a new exquisitely preserved skeleton from the Upper Jurassic (Kimmeridgian) Plattenkalk deposits of Painten (Bavaria, Germany)
  11. Natural History Museum, London. Archaeopteryx
  12. Smyth et al. (2025). Fatal accidents in neonatal pterosaurs and selective sampling in the Solnhofen fossil assemblage
  13. University of Leicester. 150-million-year post-mortem reveals baby pterosaurs perished in a violent storm
  14. Lewis & Short (1879). A Latin Dictionary, entry antiquus, via Logeion at the University of Chicago
  15. Bestwick et al. (2018). Pterosaur dietary hypotheses: a review of ideas and approaches
  16. Pêgas et al. (2025). A regurgitalite reveals a new filter-feeding pterosaur from the Santana Group
  17. Ezcurra et al. (2020). Enigmatic dinosaur precursors bridge the gap to the origin of Pterosauria
  18. Vidovic & Martill (2018). The taxonomy and phylogeny of Diopecephalus kochi (Wagner, 1837) and 'Germanodactylus rhamphastinus' (Wagner, 1851)
  19. University of Leicester. A festive flying pterosaur family reunion 150 million years in the making
  20. Pittman et al. (2021). Pterosaurs evolved a muscular wing-body junction providing multifaceted flight performance benefits: Advanced aerodynamic smoothing, sophisticated wing root control, and wing force generation

Хто намалював і сфотографував

  • Птеродактиль у польоті, малюнок художника: Matthew Martyniuk, CC BY-SA 4.0
  • Відбиток скелета птеродактиля на кам'яній плиті: Tim Evanson, CC BY-SA 2.0
  • Схема скелета птеродактиля, що стоїть на землі зі складеними крилами: Red Natters, CC BY-SA 4.0 (прибрано масштабну лінійку й підпис, віддзеркалено)
  • Силует птеродактиля з розправленими крилами: Julio Garza, CC BY 3.0 (переведено в PNG, віддзеркалено)
  • Скам'янілість птеродактиля, яку описав Колліні: Dean Falk Schnabel, CC BY-SA 4.0
  • Зламані плечові кістки крил Лакі і Лакі II зблизька: Robert S.H. Smyth, Rachel Belben, Richard Thomas, David M. Unwin, CC BY 4.0
  • Скам'янілості малюків Лакі і Лакі II під ультрафіолетовим світлом і схеми їхніх скелетів: Smyth et al., CC BY 4.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.