Артроплевра

Не динозавр, а багатоніжка

Arthropleura

Членисті ребра, з давньогрецької. Так її назвав Йордан у 1854 році.

Такою вона була
Артроплевра згори і трохи збоку, реконструкція художника
А де скелет?

Кісток в артроплеври не було: тверда оболонка в неї була зовні, як у сучасних багатоніжок. Цілої великої артроплеври ще ніхто не знайшов, лише шматки оболонки. А от малят знайшли з головою й тулубом, їх видно нижче. 1,2

Артроплевра була велетенською родичкою багатоніжок, завдовжки з невелику машину.

Що їла

Рослини

Як здобувала їжу

Мабуть, підбирала на землі гнилі рештки рослин. 3,4

Мабуть

Як швидко повзала

Вчені не знають 1

Скільки кілометрів на годину вона проходила, вчені не рахували. За ніжками й слідами вони думають, що ходила вона не дуже швидко.

Який завбільшки

До 2,6 м завдовжки. Це 2 дитини, якщо покласти їх у ряд. Важила до 87 кг. 2

Ці числа вчені порахували для однієї великої знахідки з Англії. Цілої великої артроплеври ніхто не знайшов, тож це оцінка, а не вимір.

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Артроплевра була родичкою багатоніжок. На багатьох кільцях її тіла було по дві пари ніжок. 5
  • Найбільші артроплеври були завдовжки з невелику машину. 6
  • Найбільша знахідка могла важити приблизно як великий пес. Але це вчені порахували, а не зважили. 6
  • Найбільшу артроплевру знайшли на пляжі в Англії, коли шматок скелі впав і відкрив скам'янілість. 7
  • Мабуть, це була не сама тварина, а її стара тверда шкірка, яку вона скинула. 7
  • Артроплеври залишали на піску два довгі ряди слідів. 8
  • У маленької артроплеври очі стирчали на стебельцях. Чи були такі очі й у великих дорослих, вчені не знають. 3,4
  • На голові в неї були вусики, а знизу кілька пар маленьких частинок, якими вона брала їжу. 3
  • Голова в неї була трохи як у багатоніжки, а трохи як у сороконіжки. 4
  • Голову побачили в малят з Франції. Вони були завдовжки лише кілька сантиметрів. 5
  • В одного маляти збереглося аж 76 ніжок. І кожна ніжка закінчувалася кігтиком. 1
  • Вчені не розбивали камінь. Вони його просвітили й так побачили голову, сховану всередині. 5
  • Мабуть, коли маля росло, у нього додавалися нові кільця тіла й нові ніжки. 5
  • Шматочки панцира артроплеври знайшли і в Україні, на Луганщині. Мабуть, вони належали молодим тваринам. 18

Чому?

Кого їла

  • Гнилі рештки рослинМабуть

    Так думають за будовою її рота. У животиках малят їжі не знайшли. 3,4

Коли жила

Кам'яновугільний період, 346-290 млн років тому 1

Карбон
Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
346290

Де знайшли скам'янілості

Земля сьогодні

Тут знайшли скам'янілості

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Говік, Нортумберленд, Англія
  • Лагган, острів Арран, Шотландія
  • Скелі Джоггінс, Нова Шотландія, Канада
  • Монсо-ле-Мін, Сона і Луара, Франція

Хто ще жив на цьому материку в той самий час

Європа

Північна Америка

Родичі

Найближчі родичі

Найближча жива рідня артроплеври це, мабуть, двопарноногі багатоніжки. А серед вимерлих тварин у неї була близька родичка еоартроплевра. 1,4,17

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 170-230 мільйонів років до артроплеври. Разом вони: Комахи й багатоніжки. У всіх, хто далі на цій гілці, є: жвала: дві тверді щелепки біля рота, щоб кусати й жувати.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок жив за 180-240 мільйонів років до артроплеври. Разом вони: Членистоногі. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ноги, що згинаються в суглобах, і твердий скелет зовні, як панцир.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 180-270 мільйонів років до артроплеври. Разом вони: Членистоногі та їхні давні родичі. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ноги чи руки-хапалки, що згинаються в суглобах.

    З ними:

  2. Молюски й членистоногі

    Спільний предок жив за 190-370 мільйонів років до артроплеври.

    З ними:

  3. Двобічні тварини

    Спільний предок з динозаврами жив за 190-410 мільйонів років до артроплеври. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  4. Тварини

    Спільний предок жив за 220-560 мільйонів років до артроплеври.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Плауни завбільшки з дерево

    Росли на тій самій рівнині в Англії, де лежала велика артроплевра. 2

  • Кордаїти

    Ще одні давні рослини з тих самих місць. Чи їла їх артроплевра, невідомо. 2

  • Папороті

    Росли у Франції там, де знайшли малят. 9

  • Риби

    Їхні скам'янілості лежать у тих самих каменях у Франції. Чи вони зустрічалися з артроплеврою, невідомо. 9

Знамениті знахідки

Скам'яніле маля артроплеври і його кольорова модель зі сканування
Маля артроплеври з Франції. Унизу справжній камінь, а вгорі кольорова модель, яку вчені зробили, просвітивши його.
Дві половинки каменя з малям артроплеври і модель його голови
Ще одне маля. Ліворуч дві половинки каменя, а праворуч його голова на комп'ютері. На ній вчені знайшли вусик і око на стебельці.
Скам'яніле маля артроплеври, його відбиток і спинка зблизька
Скам'яніле маля, його гумовий відбиток і спинка зблизька. Бачиш маленькі горбики?
Доріжка скам'янілих слідів на камені в Канаді, поруч молоток
Сліди на камені в Канаді. Видно два ряди ямок від ніжок, а молоток лежить, щоб порівняти розмір. Мабуть, тут пройшла артроплевра.

Для дорослих

Розміри. Довжина 1,9-2,63 м і маса 32-87 кг є оцінками Davies et al. (2021) для однієї тварини: фрагмента панцира з Говіка (CAMSM X.50355, Седжвіцький музей, Кембридж), ймовірно скинутого під час линяння; до якого виду він належить, визначити не можна. Довжину отримали, помноживши відновлену ширину 0,55 м на співвідношення довжини й ширини часткових тіл, молодих особин і слідів. Масу 32-50 кг дала масштабована 3D-модель тіла, 55-87 кг напівеліпсоїд, що виходить за контур тіла; густину взято від сучасних великих багатоніжок. Це дві моделі, а не довірчий інтервал, і приблизні 50 кг у підсумку статті теж не зважування. Давнішу оцінку 8-10 кг (Kraus & Brauckmann 2003) отримали зі спрощеного циліндра й густини води, і Davies et al. її критикують. NHM (2021) згадує давніші німецькі знахідки близько 2 м. Не всі артроплеври були велетнями: Lhéritier et al. (2025) реконструювали особин із півночі Франції завдовжки близько пів метра.

Голова. До 2024 року голова артроплеври була невідома. Lhéritier et al. (2024) просканували нодули з Монсо-ле-Мін з двома молодими особинами завдовжки кілька сантиметрів (MNHN.F.SOT002123 і MNHN.F.SOT002118; зберігаються в Музеї природознавства в Отені, належать MNHN, Париж). У першої збереглися повні голова й тулуб, у другої вусик і око на стебельці. Голова має риси і двопарноногих, і губоногих багатоніжок (Lamsdell 2024). Перенесення будови голови малят на велетенських дорослих є висновком, а не прямим спостереженням.

Місце в родоводі. Lhéritier et al. (2024) вважають артроплевру стовбуровою двопарноногою багатоніжкою в групі Pectinopoda. Якщо додати неповну Eoarthropleura, частина аналізів ставить її глибше; автори пояснюють це браком даних. Риси сороконіжки в голові не роблять артроплевру справжньою губоногою.

Їжа. Rolfe & Ingham (1967) вважали рослинні рештки в її кишечнику доказом рослиноїдності; за Lhéritier et al. (2024), Kraus (2005) пізніше пояснив їх особливістю збереження. Lhéritier et al. за анатомією віддають перевагу живленню гнилою органікою. Прес-реліз Кембриджського університету (2021) допускав і тваринну їжу. У просканованих малят їжі не видно, тож це висновок з будови, а не знайдений обід.

Кисень. Harrison et al. (2010) обговорюють, як підвищений вміст кисню в повітрі міг дозволити комахам ставати більшими. Davies et al. (2021) показують, що велетенські артроплеври існували ще до піку кисню в атмосфері, і пропонують натомість сприятливі умови життя; NHM (2021) описує цю суперечку. Механізм для комах не є прямим доказом для багатоніжки.

Суходіл чи вода. Lhéritier et al. (2024) через очі на стебельцях припускали напівводний спосіб життя й не змогли визначити органи дихання. Lhéritier et al. (2025) тлумачать пробиті горбики на черевному боці як можливі дихальні отвори, що підтримує дихання на суходолі. Скільки часу вона проводила у воді, ці отвори не показують.

Коли жила. 346-290 млн років тому, від візейського ярусу кам'яновугільного періоду до сакмарського ярусу ранньої пермі. Це округлені межі за ярусами, які наводять Lhéritier et al. (2024), а не точні дати появи й вимирання. Нодули з Монсо-ле-Мін вони датують приблизно 305 млн років (касимовський ярус); давніша література давала молодший вік. Назву роду PBDB приписує Йорданові (Jordan & von Meyer, 1854); сюди належать A. armata та інші види.

Сліди. Доріжку Diplichnites cuithensis з Лаггана на острові Арран описали Briggs et al. (1979); її, як і доріжки Diplichnites у Джоггінсі (Нова Шотландія), приписують артроплеврі, але тіла поряд зі слідами не знайдено. Точку на карті в Монсо-ле-Мін PBDB ставить приблизно, а не для кожного зразка окремо.

Хижаки й конкуренти. Хижака чи конкурента, підтвердженого скам'янілостями, у перевірених джерелах немає. Спільне місце з іншими тваринами не доводить суперництва, а порожній список не означає, що на неї ніхто не полював.

Картинки. Колір на малюнку вигаданий. Силует з PhyloPic зроблено до відкриття голови 2024 року, тож голова на ньому неточна. Силует показує тварину згори, тому в порівнянні з дитиною його висота дорівнює ширині тіла (близько 0,55 м за Davies et al. 2021), а не висоті над землею: її ми в джерелах не знайшли.

Родичі. Briggs et al. (2026) у широкому аналізі членистоногих теж ставлять артроплевру поруч із двопарноногою багатоніжкою Narceus, але це єдина жива двопарнонога в їхній вибірці, тож найближчого живого роду цей результат не визначає. Lhéritier et al. (2024) зберігають пару Arthropleura і Eoarthropleura, а Microdecemplex, яку раніше об'єднували з ними, переносять до двопарноногих.

Україна. Dernov (2025) описав рештки Arthropleura sp. з моспинської світи пенсильванію (пізній карбон) на півдні Луганської області. Це фрагменти панцира, визначені лише до роду; те, що вони належали молодим тваринам, автор вважає ймовірним. На картці 76 ніжок, тобто 38 пар, що збереглися в маляти MNHN.F.SOT002123; разом із втраченими автори реконструюють 44 пари (Lhéritier et al. 2024).

Звідки ми це знаємо

  1. Lhéritier et al. (2024). Head anatomy and phylogenomics show the Carboniferous giant Arthropleura belonged to a millipede-centipede group
  2. Davies et al. (2021). The largest arthropod in Earth history: insights from newly discovered Arthropleura remains (Serpukhovian Stainmore Formation, Northumberland, England)
  3. European Synchrotron Radiation Facility (ESRF). Scientists unveil the head of a prehistoric giant arthropod
  4. Lamsdell (2024). Bring me the head of Arthropleura
  5. Natural History Museum, London. Largest ever millipede's head revealed by 300-million-year-old fossils
  6. Natural History Museum, London. The world's largest arthropod was a car-sized millipede
  7. University of Cambridge. Millipedes as big as cars once roamed Northern England, fossil find reveals
  8. Briggs et al. (1979). A giant myriapod trail from the Namurian of Arran, Scotland
  9. Perrier & Charbonnier (2014). The Montceau-les-Mines Lagerstätte, Late Carboniferous, France
  10. Lhéritier et al. (2025). Re-assessment of Arthropleura from the Moscovian of Northern France: new anatomical information and adaptations to terrestrial environments
  11. Harrison et al. (2010). Atmospheric oxygen level and the evolution of insect body size
  12. Rolfe & Ingham (1967). Limb structure, affinity and diet of the Carboniferous centipede Arthropleura
  13. Paleobiology Database contributors. Arthropleura taxon record and taxonomic authority
  14. Paleobiology Database contributors. Arthropleura occurrences, modern coordinates and stratigraphy
  15. Merriam-Webster. Merriam-Webster.com Dictionary, arthro-, Greek root
  16. Merriam-Webster. Merriam-Webster.com Dictionary, pleura, Greek root
  17. Briggs et al. (2026). A marine stem-myriapod from the Silurian Waukesha Lagerstätte, Wisconsin, USA: terrestrial traits pre-date the transition to land
  18. Dernov (2025). A new record of the myriapod genus Arthropleura Jordan in Jordan et von Meyer, 1854 from the Pennsylvanian of Ukraine

Хто намалював і сфотографував

  • Артроплевра згори і трохи збоку, реконструкція художника: Prehistorica CM, CC BY 4.0
  • Силует артроплеври згори: Jun, CC BY 4.0 (переведено в PNG, віддзеркалено)
  • Скам'яніле маля артроплеври і його кольорова модель зі сканування: Lhéritier et al., CC BY 4.0
  • Дві половинки каменя з малям артроплеври і модель його голови: Lhéritier et al., CC BY 4.0
  • Скам'яніле маля артроплеври, його відбиток і спинка зблизька: Lhéritier et al., CC BY 4.0
  • Доріжка скам'янілих слідів на камені в Канаді, поруч молоток: Michael C. Rygel via Wikimedia Commons, CC BY-SA 3.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.