Рамфоринх

Не динозавр, а летючий ящір

Rhamphorhynchus muensteri

Назва означає дзьоб-рило. Цей вид описав Ґольдфус у 1831 році, спершу під назвою іншого роду.

Таким він був
Рамфоринх у польоті, реконструкція художника
А так під шкірою
Схема скелета найбільшого відомого рамфоринха
Його скелет у музеї
Скам'янілість рамфоринха в плиті каменю

Екземпляр Марша, Пібоді-музей природознавства Єльського університету, Нью-Гейвен, США. Це справжня скам'янілість у плиті каменю: видно сліди крил і лопатку хвоста.

Рамфоринх літав на крилах зі шкіри, а позаду в нього тягнувся довгий хвіст із лопаткою на кінчику.

Що їв

Рибу

Як здобував їжу

Ловив рибу та інших водяних тварин. Мабуть, хапав їх біля самої поверхні води, але як саме, вчені точно не знають. 6,7,8

Мабуть

Як швидко літав

Вчені не знають 9,10

Літав. Швидкість польоту вчені рахують на моделях, і вона залежить від розміру тварини та форми крила. Одного точного числа немає.

Який завбільшки

Розмах крил до 1,8 м. Це як півтори дитини. Важив до 3,5 кг. 5,4

Дитина
Тато

Цікаво знати

  • Рамфоринх не динозавр, а летючий ящір, родич динозаврів. Кожне його крило зі шкіри тримав один дуже довгий палець. 11,10Чому?
  • Тіло рамфоринха вкривав пушок із тоненьких волосинок. Його сліди видно на скам'янілостях. 26
  • У нього був довгий хвіст, а на самому кінчику пласка лопатка, схожа на прапорець. Цю лопатку видно на скам'янілостях. 12
  • Вчені посвітили на лопатку хвоста лазером і побачили всередині візерунок, схожий на сіточку. Вони думають, що він тримав лопатку натягнутою. 12
  • Передні зуби в нього стирчали вперед і трохи вбоки. Усього зубів було 34. 4
  • В одного рамфоринха в горлі досі лежить маленька рибка, яку він ковтав. А в животі є рештки риби, яку він з'їв раніше. 13
  • Того самого рамфоринха схопила за крило велика хижа риба. Так їх і знайшли разом у камені. 13
  • Ще один рамфоринх проковтнув рибку цілою, головою вперед. Вона була довша за половину його тулуба. 27
  • Зуб рамфоринха знайшли в тілі скам'янілого родича кальмара. Значить, він кусав не лише рибу. 7
  • Найбільший відомий рамфоринх мав крила близько 1,8 метра від кінчика до кінчика. Це більше, ніж зріст дитини. 4
  • А зовсім маленький рамфоринх мав крила лише близько 30 сантиметрів від кінчика до кінчика. 5
  • Колись деякі скам'янілості рамфоринха вважали різними видами. Тепер вчені думають, що це малята й дорослі одного виду. 15
  • На одній скам'янілості збереглися не лише кістки, а й сліди шкіри крил. 14
  • Рамфоринха знаходять у тих самих скелях Німеччини, що й птеродактиля. Але рамфоринх не з птеродактилів: він з іншої гілки летючих ящерів. 17,16,4

Чому?

Кого їв

  • Маленькі рибкиТочно знаємо

    Рибку знайшли в горлі рамфоринха, а рештки риби в його животі. 13

  • Родичі кальмарівМабуть

    У тілі такої тварини застряг зуб рамфоринха: він її вкусив, але вона вирвалася. Мабуть, таких тварин він теж їв. 7

З ким змагався за їжу

  • ПтеродактильМабуть

    Жив у тих самих краях, тож вони могли ловити схожу їжу. Чи вони справді змагалися, невідомо. 17,6

Коли жив

Юрський період, 152,2-145,1 млн років тому 2,3,4

Це вік шарів землі, у яких знаходять його кістки. Точно, коли цей вид з'явився і коли зник, невідомо.

Перм
Тріас
Юра
Крейда
Палеоген
Неоген
152,2-145,1

Де знайшли кістки

Земля сьогодні

Тут знайшли кістки

Материки весь час дуже повільно рухаються. Карта "Як тоді" є науковою реконструкцією: сьогоднішні обриси суходолу пересунуто туди, де вони були тоді.

  • Айхштетт, Баварія, Німеччина
  • Пайнтен, Баварія, Німеччина

Хто ще жив на цьому материку в той самий час

Європа

Родичі

Найближчі родичі

Найближча рідня рамфоринха це інший вид рамфоринхів, а трохи далі, мабуть, несодактиль і кацибуптерикс. Із тих, хто живе зараз, найближча його рідня це птахи, хоч і дуже далека. 20,21,22

  1. Найближчі родичі в довіднику

    Спільний предок жив за 20-80 мільйонів років до рамфоринха. Разом вони: Летючі ящери. У всіх, хто далі на цій гілці, є: кожне крило зі шкіри тримає один дуже довгий палець.

    З ними:

  2. Далі

    Спільний предок з динозаврами жив за 90-100 мільйонів років до рамфоринха. Разом вони: Летючі ящери й динозаври.

    З ними:

Показати далеких родичів

  1. Ще далі

    Спільний предок жив за 100-140 мільйонів років до рамфоринха. Разом вони: Змії, ящери й динозаври.

    З ними:

  2. Плазуни й птахи

    Спільний предок жив за 110-150 мільйонів років до рамфоринха.

    З ними:

  3. Плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок із ссавцями жив за 170-210 мільйонів років до рамфоринха. У всіх, хто далі на цій гілці, є: до народження малята ростуть у мішечку з рідиною, чи то в яйці, чи то в мами в животі.

    З ними:

  4. Тіктаалік, плазуни, птахи, ссавці та їхні давні родичі

    Спільний предок жив за 240-310 мільйонів років до рамфоринха.

    З ними:

  5. І ще далі

    Спільний предок жив приблизно за 300 мільйонів років до рамфоринха.

    З ними:

  6. Тварини з щелепами

    Спільний предок жив за 290-330 мільйонів років до рамфоринха. У всіх, хто далі на цій гілці, є: щелепи, які відкриваються й закриваються.

    З ними:

  7. Двобічні тварини

    Спільний предок жив за 380-610 мільйонів років до рамфоринха. У всіх, хто далі на цій гілці, є: ліва й права половинки тіла, схожі одна на одну.

    З ними:

  8. Тварини

    Спільний предок жив за 410-750 мільйонів років до рамфоринха.

    З ними:

Хто жив поруч

  • Птеродактиль

    Ще один летючий ящір із тих самих скель. 17

  • Археоптерикс

    Пернатий динозавр. Його знаходять у тих самих краях Баварії. 18,11

  • Аспідоринх

    Хижа риба. Одна така схопила рамфоринха за крило. 13

Знамениті знахідки

Рамфоринх і хижа риба аспідоринх в одній плиті каменю
Хижа риба схопила рамфоринха за крило, і вони скам'яніли разом. А в горлі самого рамфоринха є рибка.
Скелет рамфоринха в Музеї природознавства Карнегі
Майже цілий скелет із Музею Карнегі в США. Вчені думають, що в його грудях є луска й кісточки риби.
Копія скам'янілості рамфоринха Темне Крило
Копія знаменитого Темного Крила. На справжній скам'янілості збереглася шкіра крил, і видно, де крило кріпилося до ноги.

Для дорослих

Розміри. Розмах крил дорослих 0,93-1,8 м, маса за моделями 0,555-3,5 кг (Prondvai et al. 2012; Hone & McDavid 2025). Найбільший відомий екземпляр, NHMUK PV OR 37002 з Музею природознавства в Лондоні, мав розмах близько 1,8 м; схема скелета на цій сторінці зроблена саме з нього. Дуже молоді особини мали розмах близько 0,3 м. У цій картці розміри порівнюємо за розмахом крил; наведені межі відповідають описаним дорослим екземплярам і модельним оцінкам маси.

Вік. Дати 152,2 і 145,1 млн років тому є зовнішніми межами вікових інтервалів у PBDB (кімеридж і титон), а не часом появи й зникнення виду. Знахідки із зольнгофенського вапняку в Баварії титонські.

Систематика. Рамфоринх належить до птерозаврів, але не до птеродактилоїдів (Pterodactyloidea), гілки, названої на честь птеродактиля. Стару групу "Rhamphorhynchoidea" сьогодні вважають парафілетичним ступенем, а не природною гілкою, тому її як окрему групу не використовують (Unwin et al. 2000; Hone & McDavid 2025).

Ріст. Bennett (1995) розглядав групи розмірів як річні класи одного великого виду з повільним, як у крокодилів, ростом; тому кілька колишніх видів тепер вважають стадіями росту R. muensteri. Prondvai et al. (2012) за зрізами кісток знайшли швидкий ранній ріст, а гістологічно дорослі особини мали різний розмір, тож вік за розміром надійно не визначити.

Чи літали малята. Prondvai et al. (2012) вважали, що найменші не літали і почали літати при 30-50% дорослого розмаху. Hone et al. (2021) доводять, що майже незмінні пропорції крил і знахідки далеко від берега свідчать про політ невдовзі після вилуплення. Прямих доказів немає в жодної сторони.

Живлення. Екземпляр WDC CSG 255 має рибу в горлі й перетравлені рештки риби в животі; рід риби визначено умовно як Leptolepides (Frey & Tischlinger 2012). Зуб рамфоринха в мантії головоногого Plesioteuthis доводить укус, але не те, що тварину з'їли (Hoffmann et al. 2020). Ідею, що він ловив рибу, тягнучи нижню щелепу по воді (Wellnhofer 1991, за оглядом Bestwick et al. 2018), Humphries et al. (2007) не підтверджують: такий спосіб дає великий опір, а анатомія до нього не пристосована. Коротке хапання біля поверхні і постійне ковзання щелепою по воді є різними гіпотезами.

Аспідоринх. На тому самому екземплярі WDC CSG 255 хижа риба Aspidorhynchus тримає крило рамфоринха. Frey & Tischlinger (2012) вважають напад випадковим і припускають, що загинули обидві тварини; що риба когось проковтнула, не доведено.

Крило й хвіст. За екземпляром Dark Wing (JME SOS 4784, Юра-музей в Айхштетті) перетинка крила доходила до гомілки або щиколотки (Elgin et al. 2011). Bennett (2015) переглянув будову крила за екземплярами Zittel і Marsh. Лазерна флуоресценція показала в лопаті хвоста сітку з перехресних волокон і товстіших вертикальних структур; на думку Jagielska et al. (2024), ця сітка допомагала тримати лопать натягнутою.

Швидкість. Hone et al. (2021) порівнювали льотні можливості особин різного розміру, а Elgin et al. (2011) показали, що аеродинамічні оцінки залежать від того, як реконструювати перетинку. Числові моделі польоту залежать від оцінки маси, розміру й форми крила, тому одного числа швидкості картка не наводить.

Скам'янілість у музеї. На фото оригінальний екземпляр Марша (YPM VP 1778), спершу описаний як R. phyllurus. На ньому збереглися сліди перетинок крил і лопаті хвоста (Bennett 2015).

Родичі. Pêgas et al. (2025) і Thomas & McDavid (2025) ставлять найближчим до R. muensteri вид R. etchesi, а одразу за родом пару Cacibupteryx і Nesodactylus. Старіші аналізи давали інше: Lü et al. (2012) ставили поруч Qinglongopterus, а Jagielska et al. (2022), які виключили незрілі й неповні зразки, отримали сестринську групу з Dearc, Angustinaripterus і Sericipterus. Hone et al. (2024) вважають традиційних рамфоринхід не однією родиною, а низкою гілок на шляху до Monofenestrata. Серед живих тварин найближчі до птерозаврів це птахи, бо птерозаври лежать на пташиній гілці архозаврів (Ezcurra et al. 2020).

Звідки ми це знаємо

  1. Field Museum. Meet the Pterosaur Flock
  2. Paleobiology Database contributors. Rhamphorhynchus muensteri: taxonomic authority and occurrence age bounds
  3. Paleobiology Database contributors. Rhamphorhynchus muensteri occurrences, stratigraphy and modern coordinates
  4. Hone & McDavid (2025). A giant specimen of Rhamphorhynchus muensteri and comments on the ontogeny of rhamphorhynchines
  5. Prondvai et al. (2012). Life History of Rhamphorhynchus Inferred from Bone Histology and the Diversity of Pterosaurian Growth Strategies
  6. Bestwick et al. (2018). Pterosaur dietary hypotheses: a review of ideas and approaches
  7. Hoffmann et al. (2020). Pterosaurs ate soft-bodied cephalopods (Coleoidea)
  8. Humphries et al. (2007). Did Pterosaurs Feed by Skimming? Physical Modelling and Anatomical Evaluation of an Unusual Feeding Method
  9. Hone et al. (2021). Unique near isometric ontogeny in the pterosaur Rhamphorhynchus suggests hatchlings could fly
  10. Elgin et al. (2011). The extent of the pterosaur flight membrane
  11. Natural History Museum, London. Pterosaurs: The truth about these 'flying dinosaurs'
  12. Jagielska et al. (2024). New soft tissue data of pterosaur tail vane reveals sophisticated, dynamic tensioning usage and expands its evolutionary origins
  13. Frey & Tischlinger (2012). The Late Jurassic Pterosaur Rhamphorhynchus, a Frequent Victim of the Ganoid Fish Aspidorhynchus?
  14. Bennett (2015). New interpretation of the wings of the pterosaur Rhamphorhynchus muensteri based on the Zittel and Marsh specimens
  15. Bennett (1995). A statistical study of Rhamphorhynchus from the Solnhofen Limestone of Germany: Year-classes of a single large species
  16. Unwin et al. (2000). On the systematic and stratigraphic significance of pterosaurs from the Lower Cretaceous Yixian Formation (Jehol Group) of Liaoning, China
  17. Paleobiology Database contributors. Solnhofen collection 84365: associated pterosaur occurrences
  18. Natural History Museum, London. Archaeopteryx
  19. Hone et al. (2013). An Annotated and Illustrated Catalogue of Solnhofen (Upper Jurassic, Germany) Pterosaur Specimens at Carnegie Museum of Natural History
  20. Thomas & McDavid (2025). Enter the dragons: the phylogeny of Azhdarchoidea (Pterosauria: Pterodactyloidea) and the evolution of giant size in pterosaurs
  21. Pêgas et al. (2025). Azhdarchid pterosaur diversity in the Bayanshiree Formation, Upper Cretaceous of the Gobi Desert, Mongolia
  22. Ezcurra et al. (2020). Enigmatic dinosaur precursors bridge the gap to the origin of Pterosauria
  23. Lü et al. (2012). A new rhamphorhynchid (Pterosauria: Rhamphorhynchidae) from the Middle/Upper Jurassic of Qinglong, Hebei Province, China
  24. Jagielska et al. (2022). A skeleton from the Middle Jurassic of Scotland illuminates an earlier origin of large pterosaurs
  25. Hone et al. (2024). A new and large monofenestratan reveals the evolutionary transition to the pterodactyloid pterosaurs
  26. Henkemeier et al. (2023). Redescription of soft tissue preservation in the holotype of Scaphognathus crassirostris (Goldfuß, 1831) using reflectance transformation imaging
  27. Witton (2018). Pterosaurs in Mesozoic food webs: a review of fossil evidence

Хто намалював і сфотографував

  • Рамфоринх у польоті, реконструкція художника: Dmitry Bogdanov, Public domain
  • Скам'янілість рамфоринха в плиті каменю: Skye McDavid, CC BY 4.0
  • Схема скелета найбільшого відомого рамфоринха: Skye N. McDavid, CC BY 4.0 (прибрано масштабну лінійку й землю, віддзеркалено)
  • Силует рамфоринха з розкритими крилами, вигляд згори: Gareth Monger, CC BY 3.0 (переведено в PNG)
  • Рамфоринх і хижа риба аспідоринх в одній плиті каменю: Eberhard Frey, Helmut Tischlinger, CC BY 2.5 (обрізано одну частину рисунка, прибрано літеру)
  • Скелет рамфоринха в Музеї природознавства Карнегі: James St. John, CC BY 2.0
  • Копія скам'янілості рамфоринха Темне Крило: Tim Evanson, CC BY-SA 2.0

Звідки карта

Ми анонімно рахуємо відвідування, без cookies.